Твір на тему: «Віра у свій талант» за повістю С. Васильченка «Талант»

Степану Васильченку в історії української літератури відведено одне з найпочесніших місць. Талановитий письменник, життя та творчість якого припала на кінець ХІХ — початок ХХ століття, виходець з народу, першим своїм громадським обов’язком він вважав використання свого художнього слова у боротьбі за свободу та щастя трудівників. Одним з найцікавіших його творів на цю тему стала новела «Талант». Головна героїня новели — звичайна сільська вчителька Тетяна, яка від природи була наділена голосом незвичайної краси. Вона грала у театральних виставах, що влаштовувала поміщиця, співала в церковному хорі. Дівчина марила театром, жила піснями, вона пишалася тим, що за допомогою своєї гри і голосу може впливати на людей: «Дано мені малісіньку іскорку святу. Малісіньку-малісіньку. І освітила вона моє життя бідне є, щастям нагріла моє серце».

Звичайна селянська дівчина із темним від степового сонця обличчям, з подряпаними стернею руками, з білою косою, не уявляла свого життя без сцени і виявляла неабияку любов до мистецтва. Вона була щаслива тим, що мала в собі силу і талант, якими могла викликати у людей душевний трепет.

Але щастя Тетяни неочікувано закінчилося. Поміщиця довідалася про те, що її небіж став залицятися до юної акторки і одразу ж закрила театр, а дівчину вигнала. Навколо Тетяни одразу ж утворилася незрима стіна. Від неї миттєво відвернулися міські ліберали, які захоплювалися талантом дівчини і за необхідності обіцяли допомогу. Навіть місцевий священик почав її цькувати і знущатися з неї. Занурена у творчість, енергійна і бадьора дівчина швидко втратила сенс життя і наклала на себе руки.

Новела «Талант» закінчується запитанням «Куди його, та й куди його проти ночі?», в якому образ ночі — це та ворожа сила, яка не дає талановитим українцям вирватися з зачарованого кола несвободи і бідності, та сила, що душить їхній талант.

Отже, головною проблемою новели С. Васильченка «Талант» стала трагічна доля талановитих вихідців з народу, які, за рідким винятком, не мали й найменшого шансу досягти великих висот у творчості тільки завдяки своєму талантові. Бо так було побудоване тогочасне суспільство. А смерть героїні новели — це звинувачення того суспільства. Новела «Талант» та багато інших творів С. Васильченка показали, як у письменника боліла душа за те, що талановита українська молодь знаходилася в темряві і неуцтві, не маючи доступу до культури і освіти.