Твір на тему: «Збереження вічних цінностей» за творчістю І. Римарука

-1

Талановитий український поет Ігор Римарук — один з провідних модерністів сучасного покоління. Разом з Ю. Андруховичем і Ю. Покальчуком він був засновником і членом ініціативної групи літературної майстерні «Пси святого Юра», створеної у 1994 році. До цього художнього об’єднання належали О. Ірванець, В. Неборак, В. Медвідь і В. Герасим’юк.

Пізніше Ігор Римарук був обраний віце-президентом Асоціації українських письменників. Діяльність АУП базується на певній опозиційності Спілці письменників України. Члени нової організації діють за критеріями відкритості світогляду, фаховості і подолання колоніального синдрому в українській літературі.

Щодо творчості І. Римарука, то вона несе в собі інтелігентність, ерудованість і фаховість поетів-вісімдесятників, а також своєрідну протестантську настанову. Про його творчість існує багато суперечливих думок, але факт популярності творів митця залишається незаперечним.

Показовою у творчості І. Римарука може бути неперевершена поезія «Різдво», яка увійшла до поетичного циклу «Відлуння». У цьому вірші набуває сучасного озвучення біблійний мотив народження Ісуса Христа. Водночас ніби стирається часова межа, бо в поезії немовля у велетенських яслах гріється «під боком у мінотавра». За давньогрецькою міфологією мінотавр — чудовисько з головою людини і тілом бика, якому приводили молодих людей на поїдання, віддаючи їх як данину.

Те, що Боже немовля гріється під боком у кровожерливого чудовиська, доводить, що Бог і справді сама любов, яка рухає світом і може приборкати будь-яке зло. Але тут же є й засторога: привітати Боже немовля бажають «три царі у маскхалатах» з ліхтариком, які збилися з дороги. Та й не дивно, бо в дорогу їх покликала не провідна зірка, а бездумне виконання обов’язку. Мимоволі замислюєшся: як протистояти жорстокості світу, як зберегти Боже немовля, як зберегти первозданну святість і врятувати цей світ?

У поетичній творчості І. Римарука відчувається безмежна любов до Бога, в якій гармонійно поєднуються язичницьке світовідчуття і християнство. Його вірші доводять живу сутність української мови, в якій значущими є навіть паузи, мовчання, філософське відчуття часу і миттєво вихоплені деталі. Це дає багато інформації про ментальність українського народу і робить твори І. Римарука цікавими та привабливими.