Твір на тему: «Світ по-новому відкривати, поете, обов'язок твій!» за творчістю М. Рильського

+1

Поетична творчість відомого українського поета Максима Рильського — це справжній літопис сучасної України. М. Рильський належав до тих талановитих митців, у творах яких гармонійно поєдналися розум і почуття, філософія і лірика, інтимні зізнання і громадянські теми. Творча спадщина видатного поета вражає безліччю образів та епітетів, якими М. Рильський відкликався на все, що відбувалося в тогочасному житті. У своїх віршах поет вміло поєднував творчість і ремесло, розрахунок і натхнення, «троянди й виноград».

Любов до Батьківщини і громадська відповідальність виплекала з серця поета один з найяскравіших його віршів, присвячених Україні — вірш «Слово про рідну матір»:

«Хто наше злото-серебро

Плугами кривди переоре».

Головним у таланті М. Рильського була поезія повсякденності. Він відкривав її в красі природи, служінні Батьківщині, дружбі і праці. Проживши довге і яскраве життя, митець у своєму поетичному слові зміг утілити поривчастість та максималізм молодості, роздуми та тривоги зрілості, велику мудрість старості:

«Хай старість чеше сивину лукаво,

А для людини, як вона людина,

Як має серце, для людей відкрите,

Само страждання в щастя виростає».

М. Рильський умів передавати відчуття насолоди від звичайних речей і відгукувався на всі прояви оточуючого життя:

«Вже червоніють помідори,

І ходить осінь по траві,

Яке ще там у біса горе,

Коли серця у нас живі?»

Поета переповнювала любов до світу. Хоча він не був романтиком і ніколи не дивився на життя через рожеві окуляри, але йому було властиве захоплення тим дивом, яким для багатьох українців було буденне життя народу у його непомітній величі, захоплення людьми, Україною, круговертю у природі та світом:

«Як не любити зими сніжно-синьої

На Україні моїй».

Перераховуючи усе, що він любить, М. Рильський давав читачам ознаки щирої, працьовитої і чистої душі. Хоча він і не будував повітряних замків, але його поетичні твори ніяк не назвеш «заземленими», «непоетичними»: то якась стежина веде юнака у невідоме, то хтось співає про кохання, то хтось грає Вальс Шопена.

Але найбільш повно душа М. Рильського розкривається у його поетичних творах про рідну мову:

«Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде».

Щира любов до Батьківщини, невтомна праця, високі ідеали зробили Максима Рильського одним з найвидатніших українських поетів. А його творче кредо просто і точно висловлене у зверненні митця до братів по ремеслу:

«Свій парус ладячи крилатий,

Пливти без компаса не смій!..

Світ по-новому відкривати,

Поете, обов'язок твій!»