Твір на тему: «Французьке Просвітництво і Вольтер»

+1

У XVII-XVIII століттях у Франції склалося найчисленніше коло талановитих просвітителів. І завдяки їм країна перетворилася на центр інтелектуального життя тогочасної Європи. Просвітницький дух звідси поширився по всій європейській території. Щодо Франції, то одним із засновників французького просвітництва вважався Шарль Монтеск’є. Він з повагою ставився до англійської Конституції та монархії і критикував французький абсолютизм. Монтеск’є услід за Локком розробляє теорію поділу влади. У своєму творі «Про дух законів» він перший висловлювався за необхідність розмежування виконавчої (монархії), законодавчої (парламенту) і судової форми влади для того, щоб кожна з цих влад могла служити противагою іншій. Він вважав, що цей принцип має бути вирішальним у справі забезпечення законності.

Марі Франсуа Аруе, більш відомий у всьому світі під псевдонімом Вольтер став найпомітнішою після Монтеск’є постаттю французького просвітництва. Він був різнобічно талановитою людиною: письменником, істориком і філософом. Вольтера саджали у в’язницю, відправляли у заслання, переслідували його за переконання і сатиричні твори, у яких письменник критикував тогочасне суспільство. Ті два з лишком роки, які він провів у Англії, укріпили його релігійну терпимість і прихильність до політичної свободи. Його заклик: «Роздавіть гадину!» був спрямований проти засилля католицької церкви, його знали всі освічені люди Європи. Але Вольтер залишався добрим християнином, незважаючи на критику влади і церкви. Попри те, що він рішуче виступав за свободу віросповідання і ідею віротерпимості, Вольтер вважав релігію опорою моралі, необхідною для суспільства.

Вольтер не міг залишатися байдужим до несправедливості й публічно виступав на захист безневинно засуджених. Він мав вплив і викликав повагу у найбільш освічених монархів Європи. З ним були у листуванні і російська імператриця Катерина II, і прусський король Фрідріх II. Вони прагнули виглядати передовими, освіченими можновладцями свого часу. Катерина II ставилась до Вольтера з повагою. Вона прислухалася до його думок і порад, цінувала його листи і завжди обговорювала з ним важливі запитання, які турбували її найбільш усього.

XVII століття і донині називають «добою Вольтера», бо він мав дуже сильний влив на своїх сучасників. «Великий дотепник», творами якого захоплювалася численна кількість людей, став символом епохи. Його ім’я дало назву ідейній течії європейського масштабу — «вольтер’янству». Надпис, залишений нащадками на його могилі: «Поет, історик і філософ, який возвеличив людський розум і навчив його бути вільним», як ніщо інше свідчить про те, що Вольтер був великою людиною, яку поважали його сучасники і яку не менш поважають сьогодні.