Твір на тему: «Моє сприйняття поезії Й. Бродського»

«Жоден кримінальний кодекс не передбачає покарань за злочини проти літератури. І серед них найтяжчим є не переслідування авторів, не цензурні обмеження, не спалення заборонених книг. Натомість існує зневага до книг – їх нечитання. За такий злочин людина розплачується усім своїм життям: якщо ж на нього йде нація – вона платить за це своєю історією».

Йосип Бродський

Творчий шлях талановитого російського поета Йосипа Бродського був надзвичайно важким, адже його вірші не відповідали канонам радянської ідеології. Вони, як і сам автор, були вільними, непоступливими, порушували усталені принципи соціалізму. У період «відлиги» - 60-ті роки минулого століття, література мала величезний вплив на молодь. Не були виключенням і твори Бродського, які передавалися із рук в руки у вигляді надрукованих на друкарських машинках листах, зшитих вручну.

Дуже скоро Бродський відчув на собі надвірну увагу влади і скоро був заарештований. Його осудили на п’ять років за «дармоїдство» і заслали у Архангельську область. Після визволення у 1972 році поет емігрував у США. Покоління 70-х і 80-х років виросло вважаючи Й. Бродського за ворога і не читаючи його чесних та сміливих віршів. А в цей час «ворог країни» страждав, рвався душею до рідної землі, гостро переживав розлуку з Росією і усю свою тугу переливав у поетичні твори:

«Я входил вместо дикого зверя в клетку,

выжигал свой страх и кликуху

гвоздём в бараке,

жил у моря, играл в рулетку,

обедал черт знает с кем во фраке».

На Батьківщині Й. Бродському довелося пережити багато горя, але, попри це:

«Только с горем я чувствую солидарность.

Но пока мне рот не забили глиной,

Из него раздаваться будет лишь благодарность».

Іноді здається, що поет дякував Батьківщині за те, що його вислали із країни і він залишився живим, за те, що не озираючись, він міг вільно друкувати свої вірші, а з часом став відомим на весь світ поетом і навіть отримав Нобелівську премію. Але якби Й. Бродський мав найменшу можливість залишитися у Росії, він би її ніколи не покинув. Чужа земля так і не стала для нього рідною, і до кінця життя він слав привіти Батьківщині.

Через заборони багато поколінь наших співвітчизників не мало можливості насолоджуватися справжньою літературою, за що вони розплачувалися своїм життям, яке витрачали на сурогати. А нація за це завжди платить своєю історією, адже нерозуміння справжнього мистецтва, незнання історії і нечитання книжок можуть призвести до того, що помилки минулого будуть повторюватися.