Твір на тему: «Сенс назви роману К. Гамсуна «Пан»

ХХ століття в українській літературі позначилося зростанням інтересу до народних творів як з боку читачів, так і з боку письменників. Адже народні міфи і легенди завжди вважалися основою історичного і культурного буття. Письменники минулого століття прагнули по-новому використати символьну спрямованість народних творів, показати їх нові грані, що стають доступними під світлом сучасного світосприйняття. Одним з таких митців був відомий норвезький письменник Кнут Гамсун.

Чому ж він назвав один з найвідоміших своїх романів «Пан»? Адже Пан за давньогрецькою міфологією – це покровитель природи, бог пастухів, отар, лісів. Він настільки любив землю, що заради неї відмовився від життя на Олімпі. Так само і головний герой роману Глан відмовився від цивілізованого життя і жив відлюдником у невеличкій лісовій сторожці, а його єдиним товаришем був собака Езоп. Глан був надзвичайно щасливим серед от оточуючої його природи, він насолоджувався кожною миттю, яку проводив серед пташиного співу і шелесту листя. Здавалося, що цій людині нічого було тне потрібне, адже Глан сам був і джерелом радості, і джерелом смутку.

Герой роману настільки тонко відчував природу, що розумів навіть мову сірого каменя, який, здавалося, чекав його кожен раз.

Але коли ж з’явився інший Глан? Відтоді, коли герой зустрівся з Едвардою і її батьком, коли його почала мучити самотність. Глан навіть став класти до кишені мідяки і дзвеніти ними, щоб йому не було так сумно: «Ночі не стало, сонце тільки пірнало у море і знов виходило на світ, ще більш свіже й червоне».

Після зустрічі з дівчиною Глан кожної ночі прислухався до лісового шепотіння, він ніби відчував, як сміється над ним Пан. Доки тривали заплутані стосунки Глана, Едварди і Єви, герой час від часу ніби чув голос Пана, ніби відчував на собі його погляд. Душа Глана чула поклик Пана, вона розуміла, що він хотів сказати. Скоріш усього, він попереджав героя про те, що той ніколи не зможе жити серед людей, серед людських пристрастей. Бо Пан і сам поринав у вир людського світу, і тоді його охоплювала така ж сама паніка, як і паніка, що гнала Глана у марних пошуках спокою. За давньогрецькими легендами саме такий страх міг наганяти на людей покровитель природи Пан.

Увесь роман К. Гамсуна сповнений символізму з легенди про Пана. У творі багато аналогій з богом природи, який, за легендою, мав дар провидця. В середні віки цей бог вже вважався злим духом, усі риси якого втілені в головному героєві роману «Пан», та й ім’я його співзвучне з ім’ям покровителя лісів.