Твір на тему: «Боротьба добра і зла в трагедії Й. В. Гете «Фауст»

+17

На думку видатного німецького філософа, мислителя і поета Й. В. Гете, істина полягає у боротьбі суперечностей. Саме завдяки цій боротьбі і створюється гармонія думок, гармонія світу. У своїй трагедії «Фауст» письменник постійно про це нагадує. Два головних героя трагедії – Мефістофель і Фауст – постійно між собою сперечаються, і виходить так, що суперечливі точки зору цих героїв гармонійно доповнюють одна одну.

В образі Мефістофеля автор втілив дух руйнування і заперечення. Але основне у цьому світі — життя, він знищити не може. Та через заперечення Мефістофель теж по-своєму творить, і це теж є своєрідним рухом уперед. Сили Мефістофеля і Фауста були майже рівні, тому вони по черзі перемагали один одного. А сам письменник не завжди був на боці Фауста, адже в деяких випадках в словах Мефістофеля теж була істина. Істина — в русі, у вічній суперечності.

Завдяки старанням автора і Фауст, і Мефістофель були наділені певними людськими рисами. Фауст у трагедії зображений як «діяльний геній», здатний робити трагічні помилки, готовий сильно любити і так само сильно ненавидіти, геній, незадоволений станом речей. Це була енергійна і гаряча особа. Фауст дуже вразливий і чуйний, іноді він егоїстичний, але все одно людяний і безкорисливий. Він постійно знаходиться у пошуку істини – у постійних тривогах і сумнівах. Його розум і душу роздирають суперечності, а його страждання пов’язані з прагненням віднайти істину, з незборимим жаданням знань.

Щодо Мефістофеля, то його образ – це образ істоти, яка бачила багато несправедливості і зла, яка розчарувалася у житті, істоти, яка має великий життєвий досвід і стомлена життям. Він багато спостерігав за тим, що відбувалося в навколишньому світі і переконався у безвиході існування. Мефістофель не вірив ні в щастя, ні в добро, ні в зло. Він добре бачив недосконалість світу і знав, що змінити його неможливо, він був цілком впевнений, що такі спроби будуть марними. Мефістофелю було шкода людей, які прагнули до недосяжного ідеалу, до досконалості.

Отже, в основі трагедії Й. В. Гете «Фауст» лежить одвічне протистояння добра і зла, протистояння творчого духу, протистояння прагнень до прекрасного, які втілені в образі Фауста і духу сумнівів, заперечень, який втілений в образі Мефістофеля.