Твір на тему: «Алегоричне значення образів «Пісні про Буревісника» за твором Максима Горького

Здавна сили природи лякали і заворожували людину. Про це свідчить історія — наші предки-язичники поклонялись багатьом богам, які уособлювали звичайні нам сьогодні явища — грім, блискавку, сонце...Люди прагнули стати ближчими до своїх божеств, дотягнутись до їхнього ідеалу. Їх чарувала могутність і непокірність природи, та тоді вони навіть не здогадувались, на скільки сильною є власне людська натура. Воно й не дивно, адже людина — це теж елемент цього надзвичайно потужного механізму.

Неймовірно точно описав міць природи Максим Горський у своїй «Пісні про Буревісника». Силою слова йому вдалося відтворити в уяві читача усю велич грози на морі. Але у, здавалося б, черговому описі природи алегоричним шляхом приховано чимало образів та символів.

Перш за все, «Пісня про Буревісника» відображає боротьбу людини з власним життям. Гордого птаха, який є головним героєм Горького, уособлює людина, яка не бажає змиритись з усталеним ритмом свого існування. Її не стримує страх смерті, вона, гордо піднявши голову, дивиться їй у вічі і йде назустріч своїй долі. Грім, блискавки, хмари й хвилі — це життєві перешкоди, які стають на заваді до головної мети нескореного. Попереду пролягає нелегкий шлях, сповнений несподіванок та загроз, але вони не лякають сміливого птаха. Чайки, гагари та пінгвіни — це також образи людей. У «Пісні про Буревісника» це ті, кого влаштовує звичайний темп життя. А якщо це й не так, то вони не бажають наражати себе на небезпеку заради його зміни. Їх вибір — сховатись від проблем, заплющити на них очі і зробити вигляд, що усе, що відбувається навколо — не їхня справа.

Окрім алегоричного відображення людини і її життя, твору Максима Горького присвоюють символічність подій Жовтневої революції. Сам твір, власне, складається мовби з трьох частин: зачин, тобто наближення бурі, описане словами «…вітер гори хмар збирає…», розвиток подій — «…все похмурніше і нижче хмари купчаться над морем, і співають, ринуть хвилі в височінь назустріч грому…» та кульмінація «…синім полум'ям палають зграї хмар над виром моря. Море ловить блискавиці і в своїй безодні гасить. Наче вогненнії змії, в'ються в морі і зникають в нім відбиті блискавиці…» Тут в ролі Буревісника приховано революціонера, який прагне кращого життя для своєї Вітчизни, бореться за справедливість і світле майбутнє під сонячним небом, солдата буденності, що сміливо йде вперед, вірячи, що грім та блискавки не вічні. Таким чином випливає, що згадані вище чайки, гагари та пінгвіни — щурі «корабля революції», які в разі першої небезпеки вистрибнуть за борт.

Досі невідомо точно, чи справді Максим Горький мав на меті відобразити соціально-політичну картину передреволюційної Росії. Хтось вважає таке твердження хибним, адже сам автор ніколи про це не стверджував, хтось думає, що воно правдиве, адже письменник підтримував більшовиків і до, і після Жовтневої революції. Так чи інакше, художню цінність «Пісні про Буревісника» заперечувати не можна — це вражаючий твір, який демонструє усю силу і вплив слова.