Твір на тему: «Активно-творче ставлення до життя в поезіях Гійома Аполлінера»

-1

Видатний французький поет Гійом Аполлінер є одним з найяскравіших представників напряму авангардизму у світовій літературі. Його творчість неоднозначна і багатогранна, вона пропагує активне творче відношення до життя і пройнята позитивними настроями. Саме за цими рисами поезія Аполлінера пізнавана, будь-який його вірш не переплутаєш з твором жодного іншого поета.

Мотив життєрадісності у поетичних творах відомого французького авангардиста виявляється у багатьох рисах. Тут і наявність асоціативності образів, і гармонійне поєднання живого слова з вільними інтонаціями та рисами. Наприклад, у своїй поемі «Зона» Аполлінер зображує стрімкий плин життя великого сучасного міста, яке сміється і пульсує, яке розтікається калюжами площ і потоками вулиць, яке увібрало у себе тисячі життів:

«Я бачив сьогодні вранці гарну вулицю забув як зветься

Нова і чиста сурмою сонячною ллється

Робітники урядовці вродливі стенотипістки

Що будня чотири рази по ній проходять пішки».

У цій поемі знаходить своє вираження урбаністична тема, а картини вранішнього міста настільки яскраво відтворені, що здаються незвичайно живими і реалістичними. Художнє полотно твору насичене «блискучими» словами, які створюють радісний настрій і оптимістичний заряд. При цьому не слід казати, що Г. Аполлінер писав виключно радісні поезії, бо деякі вірші були сумними сповідями ліричного героя. Та й тут відчувається активне творче ставлення автора до життя.

Наприклад, у поезії «Міст Мірабо» відхід кохання поет порівнює з річкою Сена, яка біжить-струмує під мостом Мірабо:

«Минають дні години і хвилини

Мине любов

І знову не прилине

Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є».

Останні два рядки у цьому уривку – рефрен, який використовується після кожної строфи. Саме цей рефрен надає сумній, на перший погляд, поезії додаткових відтінків. Поет заявляє, що життя плинне, що ніщо не вічне, що любов проходить, як шум води, які дні та ночі, але він радіє вже тому, що він «ще є».

На прикладі цієї поезії можна побачити активну життєву позицію Г. Аполлінера, бо навіть у втраченому коханні він бачить прощання зі старим світом і вітання з новим. Поет був впевнений, що доки людина живе, вона повинна думати про майбутнє, прагнути до нового і незвіданого. Головне, що цікавило французького авангардиста – це різні аспекти буття, а одним із чинників його популярності було звучання активного ставлення поета до життя майже у всіх його творах.