Твір на тему: «Творчість Й. В. Гете – пошуки сенсу життя»

Видатний німецький філософ, поет і драматург Йоганн Гете народився у досить заможній родині імперського радника. Він отримав освіту у Страсбурзькому і Лейпцігському університетах, з ранніх років цікавився науками, добре орієнтувався не тільки у суспільному, а й у політичному житті. Він один з небагатьох сучасників, хто реально оцінив значення Великої французької революції для країн Європи. Перу Й. Гете належить багато афоризмів і летючих висловів. Один з найвідоміших афоризмів німецького філософа — «бути людиною означає бути борцем».

Й. Гете дуже рано, ще навчаючись у Лейпцігському університеті, почав писати вірші. А вже у дев’ятнадцять років він досконало володів основними прийомами драматургії і віршування, написав багато великих і маленьких поезій. На жаль, багато своїх ранніх творів поет знищив, але й ті, що залишилися, є доказом геніальності майбутнього драматурга.

Якщо для ранньої лірики Й. Гете були характерними світлі, життєрадісні мотиви, то більш пізня поетична творчість в період з 1770 до 1775 року дещо змінилася. Вірші Й. Гете саме цього періоду вважаються однією з найкращих сторінок німецької поезії. Ліричний герой Й. Гете постає перед читачами в гармонійному злитті з природою. А в романі того періоду під назвою «Страждання юного Вертера» він використовує форму роману в листах з елементами сентименталізму і через особисті драматичні почуття головного героя передає картину німецької дійсності.

Докорінно змінили життя Й. Гете ті одинадцять років, які поет пробув при Веймарському дворі у якості радника і товариша молодого герцога Карла Августа. Він влаштовував пікніки і полювання, любительські вистави, маскаради і бали, тобто з головою поринув у світське життя. В ті часи митець опікувався музеями, архітектурними пам’ятниками і парками, завжди був у центрі увазі придворної знаті.

Й. Гете узнав ціну життєвих насолод, що стало йому у нагоді при створенні трагедії «Фауст». Цей твір він збирався написати усе своє життя і вважав його найголовнішим своїм твором. Створюючи сюжет трагедії, за його основу Й. Гете узяв відому в той час лялькову драму і народну казку про Фауста. В образі Фауста він втілив віру у безмежність можливостей людини. Герой драми постійно перебував у пошуках істини, а спонукав його до цих пошуків скептичний і саркастичний Мефістофель.

В кінці драми Фауст прийшов до переконання, що ідеал повинен бути реальним і втілювати свої мрії треба в реальному світі. Саме заради досягнення ідеалу людині треба боротися і діяти. Підтвердженням цієї ідеї є ще один відомий афоризм Й. Гете: «Добро втратиш — не багато втратиш, честь втратиш — багато втратиш, мужність втратиш — усе втратиш. Щоб жити — умій перемагати».