Твір на тему: «Таємниця людських стосунків у повісті П. Зюскінда «Запахи»

+1

Герой роману Патріка Зюскінда «Запахи» Жан-Батіст Гренуй народився серед смердячого бруду и тільки завдяки випадку не був вбитий своєю матір’ю. Він виріс без любові і тепла під наглядом жорстокої годувальниці, яка з раннього дитинства нещадно його експлуатувала. То ж єдиним бажанням хлопчика було просто вижити, а ось бажання помститися людям з’явилося у нього вже пізніше.

Досить характерне у головного героя ім’я, яке в перекладі з французької мови означає «жаба». І що ж бридка «жаба» могла викохати, виростити у своєму серці, окрім помсти за своє скалічене життя і ненависті до людей? Але натовп, який оточував Гренуя, керувався не розумом, а як завжди, відчуттями. Навіть перед стратою вбивці натовп шаленів від свого кумира, від його парфумів, аромати яких були настояні на муках та смерті убитих Гренуєм жінок. А цинічний і бридкий оскал Жана-Батіста натовп сприйняв за найспокусливішу, найчарівнішу, найневиннішу посмішку.

Але натовп так і не помітив зневаги і тріумфу Гренуя, до якого він так прагнув. Великий парфумер, який був народжений у найсмердючішому місці світу, який вийшов із покидьків, який виріс без живого людського тепла, без любові, не людина, а страховисько як зовні, так і в середині, бридкий, кульгавий, горбатий, малий – він все-таки спромігся стати улюбленцем світу. Принаймні так вважав сам Гренуй. На мить йому вдалося відчути себе таким, яким він бачив себе у багатьох своїх самозакоханих фантазіях. Але справжнього тріумфу Греную так і не вдалося домогтися, адже він був не здатним до звичайних людських почуттів і простого людського задоволення.

Жан-Батіст ненавидів людей, тому свої парфуми він створював не для них, а виключно для свого задоволення. Більше нічого у житті його не цікавило. Та тріумфу від приниження людей у Гренуя не вийшло. І поки натовп насолоджувався його парфумами, самого Жана-Батіста все міцніше огортали задушливі випари із болота його брудної душі. З цим він нічого не міг вдіяти і саме цим карав себе самого.

Своїм романом-притчею П. Зюскінд розкрив таємниці людських стосунків. Він вважав, що запахи тим чи іншим чином впливають на підсвідомість людей і викликають у них різні почуття навіть у тих випадках, коли люди не здогадуються про джерело цих запахів. Саме таке відкриття зробив герой роману, навчившись за допомогою запахів викликати у людей різні почуття. Але його трагедія, як і трагедія людства, полягала в тому, що генії бувають не тільки добрими, а й злими. Саме через це після прочитання твору виникає відчуття суму, адже насолода і краса не можуть існувати на підґрунті ненависті, насильства і смерті.