Твір на тему: «Істина – дитя часу. Роздуми над долею вченого» за п'єсою Б. Брехта «Життя Галілея»

+1

П’єса Бертольда Брехта «Життя Галілея» - глибока філософська драма. Про цього видатного вченого драматург нагадав своїм сучасникам досить своєчасно – саме тоді, коли наприкінці Другої світової війни на японські міста Хіросіму і Нагасакі були скинуті атомні бомби, що призвело до жахливих наслідків.

Автор п’єси поставив собі за мету не просто написати чергову історичну драму, а й розгледіти проблему відповідальності вчених за свої відкриття. Та якщо своїми науковими теоріями Галілео Галілей піддав небезпеці лише своє життя та життя рідних, то вчені ХХ століття, яким вдалося розщепити атом, своїм винаходом створили загрозу для усього людства і знищили десятки тисяч безвинних людей.

Галілей у п’єсі Б. Брехта – це захоплена своїми дослідженнями і наукою дивакувата людина. Він настільки заглиблювався у свою роботу, що коли економка пані Сарті нагадувала вченому, що скоро нічим буде платити за їжу та молоко, він щиро дивувався і був впевнений, що неможливо згадувати такі прозаїчні речі, коли він знаходився на грані відкриття про рух планет у всесвіті.

На початку п’єси автор зобразив Галілея повним сил вченим, який ставив досліди, конструював телескопи і спостерігав за зоряним небом. Завдяки наполегливій праці йому вдалося довести хибність вчення Аристотеля, на якому в той час трималися усі релігійні догми. Своєю відданістю справі науки Галілей довів, що будь-яка людина наділена великими здібностями від природи і здатна змінити світ. «Я вірю в людину, а отже – і в її розум!» – каже Галілей.

На мій погляд, найсильнішою і найяскравішою сценою у драмі Б. Брехта «Життя Галілея» є розмова вченого зі своїм учнем Андре, яка відбулася вже після суду інквізиції. Саме там Галілей був змушений зректися свого вчення. В цій розмові молодий та гарячий учень звинуватив свого вчителя у зраді своїй справі: «Нещасна та країна, яка не має героїв. Я не можу дивитися на нього. Хай він іде... Урятував свою дорогоцінну шкуру?!» Відповідь вченого, досвідченої і мудрої людини, була сповненою гордістю, але стриманою: «Ні! Нещасна та країна, що потребує героїв». Скільки філософської мудрості у цих словах Галілея! Та й взагалі, уся п’єса наповнена філософськими роздумами і афоризмами, на які просто неможливо не звернути увагу.

Як і в житті, так і в драмі Б. Брехта Галілео Галілей не поступився своїми переконаннями і своєю совістю. Його зречення призначалося лише для папських прибічників і було промовлене тільки для того, щоб вони дали вченому спокій. До останнього дня вчений перебував під наглядом інквізиції, у нього кожен день відбирали усе, що він писав. Але напівсліпий, дуже хворий Галілей знаходив сили копіювати ночами все, що забирала у нього церква, щоб потім свої безцінні наукові дослідження передати своїм нащадками, зберегти для майбутніх поколінь. У своїй «нещасній країні» він був справжнім героєм.