Твір на тему: «Мої роздуми над поезією Томаса Еліота»

+2

Не секрет, що існує поезія, дуже складна для розуміння, поезія, яка вимагає певної інтелектуальної підготовки. В іншому випадку поетичні рядки залишаться пустим звуком. Але, перш за все, треба навчитися розуміти поезію і те, що хотів сказати своїм читачам автор. Адже поезія не може існувати окремо від розумового та емоційного світу поета, як не може існувати і без читача. Саме такою є поетична творчість поета Томаса Еліота:

«Коричневі хвилі туману набігають на мене

Круговоротом облич на дні вулиці,

Зриваючи з перехожого, гряззю забризканого,

Безпричинну усмішку, що висне в повітрі

І щезає над низкою дахів».

Томас Еліот був справжнім майстром, який вмів, наче реставратор, зі звичайних речей зчищати пензлем зовнішній лоск. Він ніби звертався до своїх читачів: «Дивіться, люди! Лоск ви можете уявити, а суть не завжди можете побачити». Мабуть, саме тому в поетичних творах Еліота навіть сумні картини вражають своєю яскравістю і образністю. Читаючи його вірші, відчуваєш, ніби сам бачиш похмурий ранок, вологі після дощу дахи сусідських будинків, безликі обличчя перехожих, а раптом – і випадкову усмішку, призначену для тебе окремо і для усіх оточуючих разом.

Найскладнішою для розуміння вважається поема Т. Еліота «Порожні люди». У цьому творі добре відчувається вплив на поета неповторної «Божественної комедії» Данте. Її Еліот знав досконало, адже він мав гарну освіту, бо народився у респектабельній і заможній американській родині та зміг закінчити три найпрестижніші у світі університети.

Еліот вважав, що твори сучасних поетів повинні бути складними для розуміння читачів і свою ідею втілював у життя, зокрема в поему «Порожні люди». На мій погляд, саме цей твір поета, хоча і є дуже складним, але при цьому найбільше наближає нас до розкриття провідної теми творчості Еліота.

«Ми люди порожні,

Спустошені люди,

Соломою випхані,

Купчимось,

І мозки солом'яні хилим.

Як шелести, шепоти наші

Тихенько й подібно

Тріщать шарудінням безсилим,

Як вітер в сухій ковилі...»

Усі ці образи, часом містичні, часом химерні, й складають поетичний світ Томаса Еліота. Особисто я наблизився до розуміння його творчості, тому і захоплююсь його образністю, його художнім словом і талантом. В процесі своїх роздумів мені вдалося збудувати власну модель сучасного світу — не дуже щасливого через протистояння, конфлікти і кризи, але і не такого песимістичного, як у одного з найкращих поетів ХХ століття Томаса Еліота.