Твір на тему: «Про образність, символіку і про білу голубку миру» за поезією Г. Аполлінера

Відомий французький поет Гійом Аполлінер був впевнений, що саме творчість французьких майстрів поетичного слова має бути взірцем для поетів Європи і усього світу. Він писав з цього приводу: «Нова свідомість, якій належить охопити увесь світ, ніде ще так не відбилася у поезії, як на ґрунті французькому. Жорстка розумова дисципліна, яка для французів завжди була законом, дозволяє їм і всім тим, хто духовно від них невіддільний, зберігати розуміння життя, мистецтва і літератури, яке, не будучи простим копіюванням античності, не є разом з тим і таким собі відлунням декоративних пишнот романтизму».

Г. Аполлінер заслужено вважається засновником французької поезії ХХ століття, а на його ранню творчість вплинув Ф. Війон. Аполлінер вдало збагатив тогочасний символізм і поєднав його з інтимними і ліричними мотивами та темою сучасного міста:

«Під мостом Мірабо струмує Сена

Так і любов

Біжить у тебе в мене

Журба і втіха крутнява шалена

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є».

Починаючи з 1912 року Г. Аполлінер у своїх віршах принципово не використовує знаки пунктуації, бо вважає, що будь-які розділові знаки в поезіях зайві, адже справжня пунктуація — це паузи і ритм самого вірша. Для його поезії завжди була характерною схильність до афористичних поетичних висловів, до асоціативного поетичного мислення, до активного авторського сприйняття світу. І все це супроводжувалося напруженістю ритмів і насиченістю образів:

«Медистий місяцю шаленії вуста

Розсмакувалися цю ніч сади й міста

У ролі бджіл зіркам гуляється так гарно

Бо виноградний світ проміниться нектарно».

Яскравий представник авангардистської поезії, Г. Аполлінер робив цікаві спроби поєднати поезію з іншими видами мистецтва, зокрема з живописом. Він створив багато оригінальних каліграм-віршів у вигляді малюнків. Не менш цікавим зразком зближення поезії з іншими видами мистецтв є його вірш «Зарізана голубка і водограй»:

«Душа ятриться з непокою

І водограй рида зі мною

А як вони іще живі

Десь б'ються на Північнім фронті

Там олеандри всі в крові

І сонце ранене в траві

На багрянистім горизонті».

Ліричний монолог у цьому вірші сповнений глибокої скорботи та невимовного болю за загиблими подругами та друзями. Він передає протест проти жорстокості, наруги і війни та є пафосним змістом поезії. Не випадково тут узятий і образ водограю: він став символом сліз, пролитих за втраченим поколінням, символом щирої скорботи. А голубка у вірші, як і в біблійних переказах, — це поранена душа, це той птах, який привів Ноїв ковчег до Арарату, це символ життя.

Поетична творчість Г. Аполлінера надихала на працю багатьох його сучасників, а образ пораненої голубки над сумним водограєм настільки вразив видатного іспанського художника П. Пікассо, що незабаром з’явилася його «Голубка», яка стала символом миру у ХХ столітті і зараз відома у кожному куточку нашої планети.