Твір на тему: «Вічний образ Гамлета» за трагедією В. Шекспіра

+12

Багато в чому великий англійський драматург Шекспір залишається для нас загадкою. Вічні запитання, які він ​​ставить у «Гамлеті», сьогодні не тільки знаходять гостроту, але й збагачують свій зміст, якщо постають у сучасній конкретизації.

У перших монологах трагедії Гамлету важко нести тягар прихованого страждання. Але як тільки починається активна дія, Гамлет оживає, стає зухвалим, іронічним, гірким, відчайдушним, люблячим, а головне — бездоганно чесним перед собою. Він вимушує бути чесними всіх. Гамлет найбільше зайнятий тим, що знімає з людей маски, спонукає кожного стати самим собою. Він — внутрішня пружина спектаклю, де головна тема — очищення правдою.

У Гамлеті живе лицарство, яке гине. Йому важко жити. Всі зрадили йому: мати, дядько, друзі. А як же з любов'ю? Гамлет любить Офелію, але не знаходить щастя з нею. Саме звідси його жовчне озлоблення, коли він стикається зі світом брехні і злодійства. Його жорстокість, образливі слова та поводження з нею свідчать про силу любові і розчарування.

Офелія — ​​лагідна дочка царедворця Полонія. Дівчина ця відрізняється від інших героїнь Шекспіра, для яких характерні рішучість, готовність боротися за своє щастя, а в Офелії покірність батькові залишається головною рисою характеру. Частково це пояснюється тим, що вона бачить у батькові союзника: він хотів її шлюбу з принцом. Вірячи в підтримку і співчуття батька, Офелія мимоволі зраджує Гамлета: викликає його на відверту розмову в той час, як Полоній і король Клавдій підслуховують їх. Гамлет здогадується про це і розмовляє з Офелією з відтінком презирства:

«Де ваш батько?

Нехай за ним замикають двері,

щоб він розігрував дурня тільки у себе.

Прощайте!»

Він піддає почуття Офелії важким випробуванням, проявляючи то байдужість до неї, то надмірну насмішкуватість і навіть різкість:

«У нас не буде більше шлюбів. У монастир».

Пояснюється це його душевним станом, глибоким розчаруванням у жінках взагалі, адже його мати так скоро забула померлого батька. Тут перед нами любов трагічна, затьмарена образою і взаємним нерозумінням. Це надломлює душевні сили Офелії.

Коли ж Гамлет помилково вбиває її батька, прийнявши його за короля Клавдія, Офелія божеволіє і гине. Тільки над могилою Офелії Гамлет говорить про свою любов до неї. Так, Гамлет любив Офелію, але йому для щастя потрібна була б подруга така, як Джульєтта: рішуча, смілива, готова боротися за свого коханого з усім королівством, а не тільки з батьком і братом.

Покірність бідної Офелії і погубила її. Гамлет — передова людина свого часу. Він студент університету, який був в епоху Шекспіра передовим університетом. Прогресивність світогляду Гамлета проявляється і в його ставленні до жінки.

Гамлет не оцінив чистоту, лагідність, безмежну любов Офелії не тільки до себе, але й до близьких: батька та брата. Офелія не могла стати борцем, тому Гамлет з нею не був би щасливий, навіть якби Шекспір ​​повернув дію до благополучного кінця.