Твір на тему: «Жіночі образи в романі О. Пушкіна «Євгеній Онєгін»

+4

У романі «Євгеній Онєгін» Олександра Пушкіна ми можемо побачити лише два провідних жіночих образи: сестер Ларіних, Тетяни та Ольги. Мати дівчат є другорядним персонажем і згадується автором лише кілька разів, для додання оповіді певної повноти. Старенька няня, що вела з Тетяною довгі, змістовні бесіди, описана більш яскраво, але і її роль є допоміжною.

Тетяну Ларіну можна без перебільшення назвати головною героїнею роману «Євгеній Онєгін». Саме в її образі автор розкриває власні почуття, розповідає читачеві про особисті погляди на життя. Після виходу роману в світ саме Тетяна стала уособленням справжньої руської жінки, ідеалізованої і разом з тим реальної, легко пізнаваної. Портрет Тетяни дається Пушкіним в інтер'єрі старого маєтку її батьків. Автор описує її чіткими, ретельно підібраними словами, вдало сконструйованими фразами, і в невеликому за обсягом уривку розкриває перед нами всю історію життя героїні:

«Дика, сумна, мовчазна,

Як лань лісова боязна,

Вона в родині своїй рідній

Здавалася дівчинкою чужою».

Їй рано подобалися романи, вони їй заміняли все: вона закохується в обмани Річардсона і Руссо. Романтично налаштована, не надто освічена, але щира панянка, яка виросла і виховувалася в селі, стає зовсім іншою, пізнавши почуття нерозділеного кохання. Її лист до Євгенія — справжній крик душі, сплетіння емоцій, які так складно виразити в декількох рядках.

І тим більш несподівано виглядає завершальна сцена роману, в якій Онєгін бачить вишукану світську левицю, молоду даму «в малиновому береті»:

«Слідів Тетяни колишньої

Не міг Онєгін знайти».

Для Тетяни понад усе була сім'я, домашнє вогнище, вірність чоловіку, нехай і нелюбому, але цілком порядній і добрій людині. Ольга, на відміну від Тетяни, показана автором не настільки яскраво, життєво і різнопланово. Не випадково Євгеній Онєгін, розмовляючи з Володимиром Ленським, впевнено стверджує:

«У рисах у Ольги життя немає

Кругла, червона обличчям вона,

Як цей дурний місяць».

На відміну від своєї сестри, чуттєвої, емоційної, Ольга приймає життя таким, яке воно є, і задовольняється цим. Вона не відчуває справжньої любові і не чекає якихось особливих почуттів, не розуміє переживань оточуючих її людей. Душевні терзання, любовні листи, розставання та зустрічі — все це їй невідомо. Саме тому автор майже не звертає на неї уваги, лише згадує побіжно, що Ольга вийшла заміж за якогось безіменного заїжджого улана. Можна зробити висновок про те, що, на відміну від Тетяни, її сестра зможе насолодитися щастям «звичайного» сімейного життя, знайшовши в ньому власне призначення.

Образ Тетяни особливо яскраво й багатогранно виглядає на тлі характеристики її сестри Ольги – безбарвної, звичайної, духовно бідної дівчини. Не випадково Тетяну називають пушкінським ідеалом руської жінки: пройшовши випробування нерозділеним коханням, вона зуміла не втратити себе, знайти своє місце в житті і уникнути спокус.