Твір на тему: «Зіткнення людини зі світовим абсурдом у романі А. Камю «Чума»

+11

Роман Альбера Камю «Чума» справедливо вважається одним з найсвітліших творів світової літератури повоєнного періоду, адже в ньому добре проглядаються риси оптимістичної трагедії. І це не парадокс, незважаючи на те, що зміст роману, який являє собою детальний опис епідемії хвороби, яка вважалася жахливою у будь-які часи. Це чума, яка майже повністю спустошила алжирське місто Оран вже після закінчення Другої світової війни, що вже саме по собі представляє досить гнітючу картину.

Через усі жахи епідемії і через всі страждання А. Камю зміг донести до читачів благу звістку, яка восторжествувала над трагедією міста. Саме ця звістка проклала шлях віри в душевні сили представників сучасної цивілізації, які під впливом тяжких обставин епідемії вже були готові остаточно зневіритися в собі.

Загадковість надії на краще, якою пронизаний увесь роман А. Камю, головним чином криється в тому, що ця надія народилася не в риторичному натхненні і не в страхові перед майбутніми долями людства. Ця надія немов сама по собі виспівалася з трагічного, але реального досвіду буденності епідемії.

Природність світлого і доброго початку, яка надала роману «Чума» оптимістичну і при цьому правдиву налаштованість, якої дуже не вистачало післявоєнному читачу, втомленому від похмурих песимістичних творів письменників, які один за одним з’являлися після закінчення війни, саме і сприяла такому великому і неочікуваному успіху твору.

У романі «Чума» А. Камю показав, що на світі існують положення і речі, здатні викликати в людській душі стихійний могутній протест, який, втім, ніби зводився тільки до охорони власних інтересів і прав. Але цей протест тим і разючий, що він виникає з відмови окремих людей бути байдужими спостерігачами чужого нещастя.

Ідея солідарності людей стара, як світ, але все залежить від того, в якому культурному та історичному контексті вона висловлюється. У світі культури, що існувала, так би мовити, до абсурду, ідея солідарності могла б виникнути просто через інерцію людських взаємин. Але у романі А. Камю ця ідея проросла через кам’янистий ґрунт справжнього абсурду, абсурду, який приносила у людське життя епідемія чуми.