Твір на тему: «Вияви «чуми» XX століття» за романом А. Камю «Чума»

+10

Роман Альбера Камю «Чума» повертає нас в Алжир, де автор прожив близько року, в портове містечко Оран. Це абсолютно непримітне, ділове місто, і саме це важливо для Камю. Це місто, де життя не кипить, а йде спокійно, плавно і, здається вже, що так все і повинно бути і ніяк не може бути інакше. Усі цінності здаються непорушними, і люди звикли до даного укладу речей, все відбувається гранично раціонально, і лише на початку йдеться мова про одну людину, яка зацікавила Тарру. Це кондуктор, який помер від чуми в перші дні:

«Стихійне лихо і насправді річ досить звичайна, але віриться в нього насилу, навіть коли воно обрушиться на вашу голову. У

світі завжди була чума, завжди була війна. І проте ж, і чума, і війна, як правило, заставали людей зненацька. І доктора Ріє, як і наших співгромадян, чума застала зненацька, і тому давайте постараємося зрозуміти його коливання, і постараємося також зрозуміти, чому він мовчав, переходячи від занепокоєння до надії».

Та й сама оповідь досить суха. Про те, що де і коли відбувалося, потім напишуть багато. А Камю взяв саме неісторичний, а філософсько-моралістичний аспект всього, що відтворив у своєму романі.

Символ чуми в романі теж обраний не випадково. Камю навмисне не збирається розглядати проблему фашизму не інакше, як стихійного лиха. Так як для автора все зрозуміло, зло — сліпе. Отже, між чумою, фашистами, ураганом, по суті, немає ніякої різниці для простих людей, звиклих жити своїм життям. Це те, що Камю у своєму есе «Міф про Сізіфа», написаному незадовго до «Чуми», визначав як «абсурд».

Поняття абсурду є однією з фундаментальних категорій філософії Камю. Абсурд виникає з протиріччя між серйозним, цілеспрямованим характером людської активності і відчуттям повної марності своєї праці. Це, можна сказати побачення людства зі своєю долею. Цю основу, весь абсурд людського існування (екзистенції) і оголює Друга світова війна 1939-1945 років.

Слід сказати, що й після війни чума піднімалася знову, з’являлася вона і для нашого народу, причому з’являлася у різних формах. Чумою можна вважати сталінські репресії, які почалися ще в тридцятих роках минулого століття, і відомий сьогодні довоєнний голодомор. Свідками «чуми» були і наші батьки, які добре знають, скільки лиха принесла «чума» у вигляді радіації після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. «Чума» відома й сьогодні, яка у вигляді СНІДу, наркоманії та ігроманії руйнує здоров’я та розум наших співвітчизників.

Все це доводить, що «чума» буде з’являтися знову і знову, тому ми повинні робити усе можливе і неможливе для того, щоб цьому запобігти, або хоча б відкласти появу нових форм «чуми», про яку розповів нам у своєму романі А. Камю.