Твір на тему: «Магічний реалізм» у романі Габрієля Гарсія Маркеса «Сто років самотності»
У романі Г. Г. Маркеса «Сто років самотності» читачам показується історія Колумбії, але висвітлюються тільки найгостріші її моменти, які були характерними для більшості країн Латинської Америки.
Властива членам родини Буендіа важка самотність — це національна, історично сформована риса, особливість народу, якому довелося жити в країні, в якій форми розвиненого капіталізму поєднуються з напівфеодальними формами експлуатації людей. Самотність стала спадковою, родовою ознакою сім’ї Буендіа, члени якої наділені «самотнім виглядом» майже з пелюшок. Але замикаються вони у своїй самотності не одразу, а в результаті впливу різних життєвих обставин.
За рідкісними винятками, герої Г. Г. Маркеса — сильні і вольові особистості, наділені незвичайною енергією, бурхливими пристрастями і прагненням до кращого життя. Завдяки цим рисам життєва енергія Урсули Ігуаран майже через сто років спалахує в її правнучці Амаранте Урсулі. Ця енергія зближує двох жінок, одній з яких довелося розпочати рід Буендіа, а іншій випала гірка доля завершити його.
Художня своєрідність і магічний реалізм роману полягає в майстерному використанні автором таких художніх прийомів, як казка та іронія. Казковість привносять до роману справжню поезію життя. Казка присутня і в житті родини Буендіа. У творі можна знайти поетичні казкові образи, казкові сюжети й асоціації. Наприклад, в образі всемогутнього Джека Брауні втілений чаклун-перевертень, а в солдатах, яких викликали на розправу з бунтівниками, автор бачить багатоголового дракона.
Присутні в романі й образи примари та смерті. Але смерть у творі постає не традиційним карнавальним персонажем з обов’язковими атрибутами, а звичайною жінкою в синій сукні. Вона приходить до Амаранті і наказує шити їй саван. Але якщо людина розумна, то вона може обдурити навіть смерть, розтягнувши шиття на довгі роки. Одомашнені у романі і привиди. Вони уособлюють родову пам’ять Хосе Арнада і докори сумління Труженсіо Агілара.
«Сто років самотності» є своєрідною енциклопедією людських почуттів, а магічний реалізм відтворюється у фантасмагоріях, казках, пророкуваннях долі і ворожіннях. Все це незмінно добре, загадкове й поетичне, але в реальному житті родини Буендіа та багатьох інших колумбійців усе складається інакше. Над тілом чергової жертви громадянської війни Г. Г. Маркес сумно іронізував такими словами: «Його куля, очевидно, погано розбиралася в прогнозах карт».
Отже, магічний реалізм Г. Г. Маркеса активний, адже письменник впевнений: найгірше, що може трапитися у житті людини, — це смиренність перед злом, забуття минулого, втрата волі і мужності.