Хронологічна таблиця «Життя і творчість Г. С. Сковороди»

-1

3 грудня 1722 р.

День народження Григорія Савича Сковороди . Цікаво, що майже два століття навіть не було відомо, якого числа і в якому місяці він народився. Тільки в рік 200-річного ювілею з дня народження перекладач Петро Пелех у листі Г. Сковороди до М. І. Ковалинського від 22 листопада 1763 року знайшов розповідь про те, як той провів день свого народження. Ця автобіографічна залишається й досі єдиним документом, що офіційно засвідчує дату народження письменника.

1738 р.

Григорій Сковорода вступає до Києво-Могилянської Академії.

10 серпня 1742 р.

Дев'ятнадцятирічний студент із Києва Григорій Сковорода згідно царського указу «Про набір співаків у двірську капелу» стає «придворним уставщиком», тобто солістом придворного хору руської цариці Єлизавети, яка дуже любила тішити себе слуханням співу, при цьому особливо тяжіла до українських пісень.

1744 р.

Григорій Сковорода повертається з придворного хору Єлизавети Петрівни до Києва і відновлює навчання в Академії.

1750 р.

Подорож до Угорщини, а потім і далі по країнах Західної Європи.

1753 р.

Повернення на Батьківщину із-за кордону.

1 липня 1753 р.

Григорій Сковорода написав перший датований вірш, присвячений вступові на єпископську кафедру Іоанна Козловича в місті Переяславі.

1753 — 1754 рр.

Написання філософського трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной».

1754 р.

Усунення Григорія Сковороди з посади вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Сковорода наймається домашнім вчителем до маєтку Каврай поміщика Степана Томари.

1755 р.

Подорож до Москви і перебування в Троїце-сергієвій лаврі.

1755 р.

Повернення в село Каврай.

1757 р.

Створення перших віршів збірки «Сад божественних пісень».

1759 р.

Григорій Сковорода починає працювати викладачем піїтики у Харківській духовній колегії.

Влітку 1760 р.

Звільнення Сковороди з колегіуму після сварки з архімандритом Гервасієм.

1760 — 1761 рр.

Перебування в селі Стариця.

Влітку 1761 р.

Повернення Григорія Сковороди до Харківського колегіуму.

1761 — 1764 рр.

Григорій Сковорода — вчитель синтаксису та грецької мови в колегіумі.

1764 р.

Григорій Сковорода разом з Ковалинським їде до Києва. Але з Києва швидко повертається на Слобожанщину. З огидою він відкидає запросини «стати стовпом церкви» і щасливо повертається до гаряче люблених садів, осель, балок і полів Харківщини.

1766 р.

Григорію Сковороді знову пропонують викладати в Харківському колегіумі основи доброчинності, на що той охоче погоджується і з цією метою пише посібник «Вхідні двері до християнської доброчинності для молодого шляхетства Харківської губернії». Цього ж року Григорій Сковорода усамітнюється в Гужвінському лісі на околицях Харкова і створює свій перший філософський діалог «Наркис».

1767 р.

Григорій Сковорода пише діалог «Асхань».

1768 — 1769 рр.

Григорій Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському колегіумі.

1769 р.

Початок в житті Григорія Сковороди періоду мандрів.

1770 р.

Останні відвідини Києва. Григорій Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині, звідки перебирається до охтирського Троїцького монастиря.

1772 р.

Написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього — «Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни».

1774 р.

Григорій Сковорода оселяється в селі Бабаї на околиці Харкова. Тут він закінчує збірку «Байки Харківські» і дописує діалог «Кільце. Дружня розмова про душевний світ».

1775 р.

Григорій Сковорода присвячує свою нову роботу «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу» В. С. Тевяшову.

1776 р.

Написаний трактат «Икона Алкивиадская».

1781 р.

Подорож Сковороди до Таганрогу.

1783 р.

Григорій Сковорода знову в Бабаях і закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною».

1783 — 1785 рр.

Григорій Сковорода пише три праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою» та завершує роботу над збіркою «Сад божественних пісень».

1785 — 1790 рр.

Григорій Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.

1787 р.

Сковорода присвячує Федору Диському діалог «Вбогий жайворонок і пише свій другий педагогічний діалог «Вдячний Еродій».

1790 р.

Григорій Сковорода дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии души» і переїжджає жити до села Іванівка.

1791 р.

Свій останній філософський діалог «Потоп Змиин», що був написаний наприкінці вісімдесятих років, Сковорода присвячує своєму учневі Михайлу Коваленському.

1792 р.

Весь рік Григорій Сковорода знову живе у Гусинці.

1794 р.

Навесні художник Лук’янов пише портрет Г. Сковороди в Івановці. Влітку письменник відвідує Коваленського в селі Хотетові – його орловському маєтку.

29 жовтня 1794 р.

72-річний філософ Григорій Савич Сковорода помирає в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Світ ловив мене, та не спіймав».