Твір на тему: «Яким я бачу М. Гоголя»

+2

У нашому житті дійсність не завжди сходиться з реальністю. Не завжди нам представляється можливість побачити те, чого ми очікуємо. Важко сказати, чи можливо таке взагалі. По своєму досвіду, хоч він і не великий на сьогоднішній момент, я тільки більш можу запевнити, що які б варіанти не миготіли у вашій уяві ( будь то місцевість, куди ви вирушаєте, людина, з якою ви хочете зустрітися) – все це в більшості випадків виявляється зовсім не таким. Так у мене бувало не раз, але найбільшим потрясінням для мене стала зустріч з Миколою Васильовичем Гоголем. Такої розбіжності мрії з реальністю я, зізнатися, не очікував. Якими мої уявлення були спочатку, як вони стали перетворюватися, і чим закінчилася своєрідна еволюція уявлень про цього, малого зростом, але великого душею письменника?

Сказати, що Гоголь мене здивував – це рівносильно мовчанню. Починалося все з малого і далі за принципом градації. Ще в дитинстві я прочитав «Вечори на хуторі біля Диканьки» , трохи пізніше – «Ревізора». Тоді про цю велику особистість я міг судити лише по портрету, і тоді мені він здався життєрадісним і цілком нормальним в аспекті зовнішності. Повірте, мені щиро шкода, що тоді я помилявся. Вся справа в тому, що мені набагато простіше пережити своє горе, ніж чуже. У подальшому було дуже неприємно дізнатися, що у такої великої людини була така жахлива доля...

Пам'ятаєте, що я говорив про разючі, часом обтяжуючі, розходження мрії з реальністю? Тепер ви, напевно, зрозуміли, навіщо мені це треба було. Гоголь представлявся мені людиною, що «йде по життю, сміючись», як кажуть в знаменитій пісні. Ці слова повною мірою висловлюють все те, що я думав про Гоголя тоді...

Прозріння ж прийшло лише недавно. З розмови з бабусею я дізнався біографію і риси зовнішності письменника. Читаючи у той час роман «Мертві душі», я з глибоким жалем розумів і все більше переконувався, що колись був зовсім не правий... У Сорочинському музеї Гоголя зберігаються його маленький портфель, одяг 44-го розміру, який носив письменник, та аж ніяк не красиві портрети Гоголя в профіль... Словом, все там показує нам маленьке негарне тіло справжнього душевного велетня, душа якого розкривається в творах.

Про що могла думати така людина? Я думаю, що тільки про становище в країні, адже це головна ідея «Мертвих душ» та інших творів письменника. Скоріш за все, Гоголь думав про безвладдя, через це він дуже страждав.

Яким я уявляю собі самого Гоголя? Я зрозумів, що тепер це не важливо, важливе тепер лише уявлення про масштаби його душі. Ви пам'ятаєте будинок лихваря з повісті «Портрет»? На один будинок лихваря по ідеї твору припадало ціле місто (відчуваєте масштаб?). А на душу великого – вся країна, вся велика Русь!

Ось це все і представляє для мене Микола Гоголь, його краса всередині, і нехай скептики стверджують, що так говорять некрасиві люди... Для мене Гоголь ніколи не буде забутим, як я його не уявляв....