Твір на тему: «Випробування і перемоги Олівера Твіста» за романом Чарльза Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»
Роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» був написаний письменником за два роки. У своїй передмові до роману автор розповів, що саме змусило його створити такий роман і що, завдяки цьому твору, він прагне донести до читачів. Адже у ті часи майже не існувало літературних творів, які відображали реальну картину життя нижчих прошарків суспільства. Стикаючись з творами інших письменників, Ч. Діккенс знаходив лише позитивні описи у всіх відношеннях негативних персонажів. Письменника пригнічувала думка про те, що суспільство може вірити у безтурботне життя бідняків і романтизм темної сторони життя тогочасного суспільства.
Пригоди головного героя роману Олівера починаються з перших його днів життя. Мати хлопчика помирає у Робітному будинку під час пологів, а своє дитинство Олівер проводить на фермі місіс Менн, яка у ті часи замінювала дитбудинок для сиріт. Поряд з ним росли такі ж самі нещасні діти, які залишилися без батьків або яких позбулися найрідніші люди. Ч. Діккенс навмисно називає вихованців притулку «юними порушниками закону», адже життєвий шлях більшості цих дітей закінчувався на самому дні англійського суспільства, серед кримінальників і повій. Крім того, вин висміює несправедливі, а інколи й зовсім абсурдні англійські закони, серед яких і достославний «Закон про бідних».
В дев’ять років Олівер Твіст потрапляє у Робітний будинок, а через деякий час його віддають в учні до трунаря. Причому, з Робітного будинку його видворили тільки за те, що він попросив добавку каші. Можна уявити, яке страшне життя було у мешканців подібних закладів, якщо таке просте прохання вважалося справжнім злочином!
Не витримавши жорстокого ставлення трунаря, Олівер відважується на втечу. Та справа була не тільки в ставленні хазяїна до хлопчика, а й в сподіваннях Олівера дістатися Лондона і там почати нове життя. Він вважав, що Лондон був містом великих можливостей. Але по дорозі до міста йому зустрівся Джек Докінс, який і привів хлопчика до Фейгіна. І якщо до того Олівера просто не вважали за людину, то опинившись серед злочинців, він був вимушений ще й красти.
Важко сказати, де взялося у маленького хлопчика стільки стійкості, але він знаходить сміливість відмовитися йти по кримінальному шляху. І дуже добре, що серед бруду, що оточив Олівера, знаходяться добрі та чуйні люди і допомагають йому втекти.
Проте усі життєві перипетії ніжного та чесного Олівера Твіста мають щасливий фінал. Негативні персонажі роману – Монкс, Фейгін і Сайкс отримують заслужене покарання – зустрічають безславну смерть. Сам Олівер у злагоді й мирі залишається жити з містером Браунлоу. Звичайно, фінал роману викликає теплі і приємні емоції, але згадуючи, через що пройшлось пройти маленькому хлопчикові, не можна не помітити, наскільки надскладний для Олівера був шлях до щасливого фіналу, особливо, що йому було усього десять років.