Твір на тему: «Кохання і війна» за творами зарубіжних письменників»

+1

Здавалося б, людині не треба багато для щастя — жити в затишку, любові й комфорті. І якщо не всі ці потреби були задоволені в роки існування наших далеких предків, проте неможливо заперечити, що ті, хто жив у двадцятому та двадцять першому столітті не мають цих елементарних зручностей. Та природою закладено, що вижити має сильніший. Можливо, це пояснює те, що людина не може постійно жити в мирі з навколишнім світом, і свідченням цього є війни.

У період, коли життя поставлене під знаком питання, коли небезпека чатує тебе на кожному кроці, і ти не знаєш, чи побачиш сонце завтрашнього дня, тоді ти починаєш жити по-справжньому, адже тобі здається, що вже нічого втрачати. Саме в такий період людина починає переживати емоції значно сильніше, ніж коли-небудь. І серед вражень, які хочеться отримати до того, як покинеш світ, кохання займає одне із передових місць.

Тема кохання і війни яскраво була описана у творах мого улюбленого письменника — Еріха Марії Ремарка. Часто мені кажуть, що книги цього автора варто читати в значно старшому віці, коли мій досвід дасть мені можливість зрозуміти, що цей творець хотів донести до людства. Проте, як на мене, головна думка у творах виражена настільки чітко й однозначно, що будь-яка свідома людина, незалежно від того, скільки їй років, зуміють її усвідомити. Цей німецький письменник намагався продемонструвати, що кохання — це найвище почуття, яке кожен із нас рано чи пізно пізнає, це досвід, без якого існування людини втрачає свій сенс.

Серед моїх улюблених книг Еріха Марії Ремарка — «Час жити і час помирати». Тут розкрито чимало соціально важливих проблем. Серед другорядних головною «ниткою» твору є кохання між солдатом Ернстом, який повернувся в розбитий дім на час відпустки, і молодою дівчиною Елізабет, з якою вони знайомі ще з раннього дитинства. Письменник майстерно передав весь трагізм ситуації, яка склалась: молода пара хоче бути разом і жити в затишку та спокої, але це здається далекою й неосяжною мрією, спричиненою безжалісною війною, яка в будь-який момент може забрати життя одного з них.

Інша книга, яка мені спала на думку, — це автобіографічний роман Ернеста Хемінгуея «Прощавай, зброє!». Тут описано кохання в часи Першої світової війни. Прочитавши обидві книги, ми маємо можливість порівняти духовні цінності людей, які жили в період Першої та Другої світової війни. Відразу зрозуміло, що в обидва періоди часу кохання відігравало одну з найважливіших ролей в житті людини.

Еріх Марія Ремарк сказав: «Той, хто виграє війну, ніколи не перестане перемагати». Я можу сказати наступне: той, хто одного разу покохає, не зможе потім жити без кохання. І жодні зовнішні чинники не змінять цього факту.