Твір на тему: «Мої улюблені сторінки роману «Майстер і Маргарита»

Михайло Опанасович Булгаков «Майстер і Маргарита»

Читаючи книжку, ми завжди обираємо героїв, які нам подобаються найбільше, є герої, які одразу викликають у нас неприязнь. І, мабуть, кожен, хто тримав у руках художню книжку, має улюблені моменти, у які потрапляли герої.

Якщо зізнатися чесно, то в романі Михайла Булгакова я маю як улюблені моменти, які хочеться перечитувати і перечитувати, так і ті, які ніяк не приваблюють мене повторним прочитанням. Мабуть, найнуднішими для мене виявились сторінки з описом єршалаїмського життя. Я не зовсім змогла для себе пояснити обрані образи, не до кінця вияснила значення усіх дійових осіб. Зазвичай так є — книжка виявляється нудною, коли ми не можемо до кінця її сприйняти, зрозуміти, осмислити.

На противагу нудним описам Єршалаїму, захоплюючими для мене стали картини балу та нічного польоту. В обох епізодах присутні фантастика, містика, таємниця. Об’єднуючи ці три складові, письменник зробив цю сюжетну лінію захоплюючою та в певному сенсі лячною. Я захоплююсь містичними історіями, подіями, тому читати ці сторінки було для мене справжнім задоволенням. Але що завжди викликало в мене подив, так це те, що багато хто після прочитання «Майстра і Маргарити» сприймає ці епізоди, як звичайну казку. Але якби Михайло Опанасович хотів написати казку, то чи створював би він таку розгалужену сюжетну лінію, так багато героїв?

Як на мене, ніколи не потрібно сприймати твори буквально. Зазвичай серйозні твори мають так звану будову айсберга, де основна думка схована глибоко, а на поверхні видніються лише натяки на неї.

Я вважаю, основною думкою в романі «Майстер і Маргарита» є те, що кожна людина несе щонайменше моральну відповідальність за свої вчинки, а все, що ми намагаємось приховати, рано чи пізно стане очевидним. Бал — підтвердження думки про те, що кожен відповідальний за свої вчинки. Адже згадайте: хто прийшов на бал до Воланда? Мертві грішники, яким на одну ніч подарували позбавлення від пекельних мук. Особливо зачіпає історія Фріди, яка задушила свою дитину хустиною. І тепер щоранку їй підносять цю хустину на стіл. Звісно, спокутуючи свої гріхи, ми виправдовуємось в очах оточення, але наша совість більше не буде чистою. Маргарита врятувала Фріду від страждань, та чи знайдеться хтось у людському житті, хто заступиться за нас, коли ми виберемо неправильну дорогу?

Епізод нічного польоту не менш цікавий з точки зору розуміння читачем авторського задуму. Особисто для себе я вирішила, що цей політ був символом звільнення від награності, масок, він став нагадуванням того, що з часом все стає на свої місця, а все приховане виходить на поверхню. Цікавими є перетворення почту Воланда в істинні для них образи. Як на мене, можна провести певні паралелі з реальним світом людей: ми часто видаємо себе не за тих, ким ми є насправді, аби змусити людей вірити в те, чого насправді немає. Автор нагадує, що кожен створений у цьому світі для свого покликання, граючи інші ролі, ми тільки створюємо ілюзію життя для себе й оточуючих. Прийде час, коли кожен стане тим, на що по-справжньому заслуговує.

Заново перечитуючи улюблені моменти книжки, звертаєш увагу на ті деталі, які раніше не помічав. Переконана, що і в романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» я зможу відкрити для себе повністю його світобачення, поглянути на всі епізоди твору під новим кутом зору, або ще краще — розгадаю для себе сюжетну лінію єршалаїмської реальності.