Твір на тему: «Одержимість Журдена ідеєю стати шляхтичем» за комедією Мольєра «Міщанин-шляхтич»
«Лише комічне здатне дати нам сили, щоб витримати трагедію існування», — сказав у свій час Ежен Йонеско і мав рацію. Завдяки комедії ми відволікаємось від буденних проблем, усміхаємось, урізноманітнюємо наше життя. Аби розвеселити народ, комедію, як засіб викривального гумору, почали використовувати ще давні греки. І вже тоді вона викликала чималий успіх. Від еллінів комедія поширилась на усю Європу, вона має свої етапи розвитку, чимало комічних творів стали шедеврами світової літератури. Недарма батьком комедії називають Арістофана, та він має чимало талановитих наступників, серед яких і французький драматург Мольєр. Творчість цього чоловіка мала значний вплив на розвиток світової драматургії. Відносячи Мольєра до когорти письменників-класиків, літературознавці сперечаються, адже будучи творцем кращих комедійних образів, його світогляд був абсолютно відмінним від його сучасників. Його п’єсам характерні різкість, читач може ясно зрозуміти межу між позитивними і негативними героями. Можливо, це стало причиною популярності мольєрівських п’єс. Він, великий комедіограф Мольєр, став новою сторінкою світової драматургії.
Одним з його найвизначніших творів стала п’єса «Міщанин-шляхтич», у якій він різко розкритикував спотворені уявлення про життя вищих станів суспільства тогочасної Франції. Головний герой його п’єси, пан Журден, був одержимий ідеєю перетворитись у шляхтича зі звичайного міщанина. З усіх сил намагаючись досягнути своєї цілі, він став сліпим і, мабуть, не хотів бачити ілюзію, яка створилась навколо нього. Коли людина одержима ідеєю, вона не бачить недоліків у предметі свого обожнювання, тому не може об’єктивно оцінювати ситуацію, яка складається навколо неї. Так сталось і з Журденом: бажаючи перетворитись у шляхтича, він став ницою подобою на аристократа. Чому так сталось? На мою думку, кожна людина має певне призначення в житті, яке обов’язково має виконати. І свою долю людина змінити може, але за рахунок величезних зусиль. Не всі готові йти на жертви, заради своїх мрій. Серед таких виявився і герой мольєрівської п’єси. Намагаючись залишатись аристократом ззовні з отими яскравим одягом, вишуканою їжею, намаганнями навчитись фехтуванню чи музиці, Журден не прикладав зусиль, щоб розвиватись духовно. Я вважаю, що високий інтелект мав би бути перевагою тогочасних вищих прошарків суспільства. Проте, мабуть, відсутність бажання вчитись у Журдена не було лише його провиною. У той час аристократія катастрофічно понизила планку, аби вважатись аристократом було достатньо мати гроші. Зовсім безрозсудне ставлення до життя з боку тогочасних людей. Журден же програв у гонитві за примарним званням міщанина, бо занадто багато взяв на себе і просто не був готовий до такої відповідальності. Усе життя проживши за якимись усталеними правилами, він захотів змінити все в одну мить. Та хіба можна отримати щось одразу? Кожна ціль вимагає кропіткої праці, уваги до неї, постійного вдосконалення. Виявившись недостатньо цілеспрямованим, немудрим простаком, Журден не вийшов переможцем із бійки з власною сутністю.
На жаль, чимало Журденів є і в наш час. Люди намагаються показати себе такими, якими вони не є насправді. Інколи це виглядає смішно, інколи занадто сумно. Не вкладається в голові, чому люди так хочуть стрибнути вище своєї голови. Та якби вони були на своєму місці, з цього було б набагато більше користі. Якщо людина добре вміє шити, то чому вона має пхатись у гончарі? Те саме можна сказати про кожного, хто намагається здатись кращим, аніж він є. Робіть добре те, що вмієте, це буде приносити задоволення Вам і не буде приносити шкоди іншим.