Твір на тему: «Так хто ж переміг у суперечці: Бог чи Диявол?» за трагедією Йоганна Гете «Фауст»

Йоганн Гете «Фауст»

-2

У соціумі часто з'являється глибокі думки про щось величне й неосяжне. Однією з таких є думка про Бога. Протягом життя люди роблять і лихі, і добрі вчинки, але перед тим, як їх здійснити, вони рідко замислюються, хто підштовхує їх до таких дій. Автор великої трагедії «Фауст» згадує цей життєвий момент у своєму творі.

Бог і Диявол — це герої твору Гете. Вони знайомі людям не тільки зі слів письменника, але й з великої книги, яка писалася протягом тисячоліть, — Біблії. На мою думку, Гете ніби умовно запитує: «Так хто ж переможе в суперечці: Бог чи Диявол?». Для того, щоб це зрозуміти й дати чітку відповідь на запитання, потрібно проаналізувати трагедію.

Бог — це один із героїв твору, який має вплив на Фауста. Автор згадує його на початку трагедії, а також у кінці. Спершу Бог з'являється в пролозі, події якого відбуваються на небі, говорить з архангелам та Мефістофелем. Останній стверджує, що зможе спокусити Фауста, через що Бог дає можливість йому боротися за душу вченого.

Мафістофель — це ім'я диявола. Він впевнений у мізерності людини та вірить у те, що Фауст не зможе протистояти його спокусам. Протягом цілого твору він робить все для того, щоб вчений зупинив мить, і злі сили змогли заволодіти його душею. Перший важливий крок — це омолодження Фауста, далі — можливість відчути справжнє кохання. Головний герой твору закохується в молоду дівчину Маргариту, яку згодом покидає. Диявол завжди залишиться з ним. Він допомагає Фаусту не тільки відчути красу життя, але й здійснити справжній злочин. Вчений вбиває брата коханої Гретхен, Валентина, через що змушений тікати. В кінці твору Мефістофель намагається остаточно заволодіти душею головного героя. Він обнадіює Фауста, стверджуючи, що робочі будують греблю. Вчений помирає з вірою в здійснення власної мрії...

Кінець твору Гете вражає й захоплює. Розпочинається битва за душу героя між ангелами й демонами. Добрі сили виявляються сильнішими й відганяють демонів пелюстками троянд. Душа Фауста була врятована.

Виникає велике запитання: «Чому душа Фауста врятована, він ж весь час слухав Мефістофеля?». Після такого можна зрозуміти, що велика добра справа є сильнішою ніж будь-яка зла. Бог зміг пробачити Фаусту його нерозумні дії й вбивство, яке він здійснив за допомогою Мефістофеля.

Бог — це сукупність доброти й любові. Протягом нашого життя ми можемо відчути, як Всевишній пробачає нам нерозумні вчинки й допомагає, коли ми цього потребуємо.

У творі ми можемо спостерігати справжній прояв любові Господа до Фауста. Таким проявом є порятунок. Бог взагалі не втручається до думок та ідей головного героя, бо хоче превірити чи зможе він протистояти нечистій силі. Фауст піддається спокусам, але живе з великою доброю ідеєю, що для Всевишнього є основним.

У суперечці між Богом і Дияволом перемагає перший. Основним підтвердженням цього є порятунок душі головного героя. Всевишній рятує Фауста, бо любить людей. Бог — це любов. Якщо вивчати це питання за Біблією, то можна зрозуміти, що ці слова є правдивими. «Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!».

Отже, у трагедії Гете перемагає Бог. Ангели рятують душу Фауста, тому що протягом твору головний герой має добру мрію, в реалізацію якої він вірить до останнього.