Твір на тему: «Особливості лірики Поля Верлена»

Поль Верлен — неперевершений письменник XIX століття, майстер слова й символу, меланхолійно-грайливий композитор у світі літератури. Свій перший вірш він написав у 14 років і присвятив його Віктору Гюго, який пізніше високо оцінив талант вже дорослого митця. «Це такий поет, який зустрічається раз на століття», — писав про нього Анатоль Франс. Натхненний художник літературного слова, він зачитувався Бодлером, у творах якого Верлен вперше зустрів художній стиль, у якому досяг неймовірних висот, — символізм. Його неперевершена манера була оцінена багатьма передовими митцями як у його рідній Франції, так і за її межами.

Поезія Поля Верлена була новаторською й мала ряд певних особливостей. По-перше, вірші цього символіста-революціонера вирізняються своєю музикальністю. Поетичні рядки переплітаються в дивовижному танку мелодійності, переливаються різнокольоровими барвами, полонячи серця читачів. Твори письменника не потрібно класти на музику, вони самі — музика. Ось як про це каже сам Поль Верлен:

«Найперше — музика у слові
Бери із розмірів такий,
Що плине млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови»

По-друге, творам автора притаманний певний меланхолійний натрій, що ніби закутує читача в легкий туман, дає змогу зануритись у світ ліричного героя. Мелодику віршів Поля Верлена не сплутаєш з іншими авторами, її вирізняє глибока осмисленість, таємничість та грайливість. Поет закликає нас любити відтінок і півтон, адже чисті барви не можуть чітко відобразити настрій людини, з усіма її думками та протиріччями, мріями та страхами:

«Люби відтінок і півтон,
Не барву — барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон»

Слід зазначити, що Верлен також увів у літературу поняття «пейзажу душі». У своїх творах поет ніби ототожнює природу та почуття ліричного героя. Метафори митця розкриваються не за принципом паралелізму або перенесення людських якостей на неживі предмети. Природа, у віршах поета, і є людиною, її внутрішнім станом:

«Кудись іду
У даль бліду,
З гір у долину,
Мов жовклий лист
Під вітру свист —
В безвість лину»

«Принц поетів», — так називали Поля Верлена критики, письменники, митці. Дійсно, його внесок у розвиток модерністської поезії важко переоцінити. Поети-символісти наступного покоління вважали Верлена своїм попередником поряд із Бодлером. Його довершені вірші, наповнені чутливою мелодією, грайливою меланхолією та неповторністю форм, і тепер надихають людей, розкривають перед нами новий, досі незвіданий світ тужливої краси.