Твір на тему: «Моє враження від п’єси «Носороги»»

Ежен Йонеско «Носороги»

П’єса «Носороги» — одна з найвідоміших творів великого французького драматурга Ежена Йонеско. Цей неординарний письменник мав неабияку внутрішню силу протистояти ідеологіям і режимам, що були поширені у всьому світі в ХХ столітті. Ежен Йонеско — засновник і творчий натхненник «театру абсурду», він завжди відстоював індивідуальність, право на власну думку для кожної особистості.

На мою думку, п’єса «Носороги» є символічною й не має єдиного правильного трактування. У ній доводяться головні цінності автора — збереження індивідуальності, вміння протистояти натовпу. На початку твору Ежен Йонеско змальовує нам двох друзів — Жана та Беранже. На перший погляд Жан здається нам втіленням ідеальних рис. Беранже навпаки постає перед нами брудним п’яницею. Але з розвитком сюжету нам відкриваються інші сторони цих героїв. Жителі провінційного містечка поступово стають носорогами. Це відбувається із різних причин: хтось вважає, що в них є «природна простодушність», хтось стає носорогом тому що захотів іти в ногу з часом. Таким чином, епідемія охоплює усе місто. Навіть Жан, який постійно вигукував правильні гасла, намагався підштовхнути Беранже змінити своє життя, теж стає носорогом, з радістю звільнившись від умовностей суспільства. Таким чином, не перетворюється на тварину лише один Беранже. «Я остання людина й буду нею до самого кінця! Я не здамся», — промовляє герой у кінці твору.

На мою думку, перетворення людей на носорогів є алегорією. Так Ежен Йонеско зображає захоплення людської свідомості ідеологією, перетворення їх у натовп товстошкірих тварин, що не можуть бути толерантними до інших думок або вірувань та зносять усе на своєму шляху, залишаючи лише безлад та руїни. Навіть ідеальний Жан не може протистояти перетворенню. Чому? Я вважаю, це відбувається, тому що він не може бути терпимим до думок, віросповідання інших людей, його прагнення до ідеалу — це лише умовність, яка допомагає займати високе положення в суспільстві. Варто лише згадати епізод, у якому Жан відмовляється іти до музею з Беранже, тому що вирішив піти до ресторану з приятелями. Але чому людиною залишається той герой, який на початку твору не справив на нас позитивного враження? На мою думку, Ежен Йонеско хотів показати нам, що індивідуальністю може бути людина зі слабкостями, не ідеальна та правильна в усьому. Беранже не обирає, ким йому бути: чоловіком або носорогом, він точно знає, що він — людина.

Залишатися особистістю або йти за натовпом? В усі епохи це було складним питанням. Але враження, яке на мене справив Беранже, не забудеться ніколи, адже тепер я точно знаю, що головне в житті — завжди залишатися людиною і мати свою думку, не боячись бути затоптаним натовпом.