Твір на тему: «Гімн людині» за твором Ернеста Хемінгуея «Старий і море»
Повість-притча американського письменника Ернеста Хемінгуея «Старий і море» стала справжньою одою людині та усім її якостям, які допомагають рухатися далі, коли, здавалося б, попереду лише темрява. Головний герой Сантьяго — не просто старий рибалка, а чоловік із великою витривалістю, силою волі, що не дозволяють йому зупинитися на половині шляху, хоч попереду його й чекають акули та інші випробування.
Ми можемо багато чого навчитися в Сантьяго, який вважав: «Безглуздо втрачати надію… Безглуздо й, мабуть, гріх». Тому цей твір можна вважати навіть своєрідними настановами, які перевертають наше світобачення. Скільки глибокої мудрості ховається в голові та серці одного кубинського рибалки, який навчає: «А я держусь глибини справно. Просто не щастить мені останнім часом. Але хтозна, може, сьогодні вже поведеться? Адже день на день не схожий. Воно-то й добре мати талан. Та ще краще бути справним. Тоді щастя не захопить тебе зненацька». І справді чоловікові пощастило: він натрапив на найбільшу здобич у своєму житті.
Також автор захоплюється тим, що, завдяки силі особистості, людину не можна перемогти: «Але людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна». Це навчає нас, що коли ми спотикаємося, зазнаємо невдачі, — це ще не поразка, а лише випробування, яке повинно загартувати наш дух.
Ернест Хемінгуей зображає сильну особистість, яка не лише в молодості, а й на схилі літ не втрачає любові до життя. Рибалка все-таки доплив зі скелетом риби до берега. Сантьяго на мить зневірився: «Все було надто добре, щоб довго так тривати. Тепер я таки хотів би, щоб усе воно мені тільки наснилося й щоб не зловив я ніякої риби, а лежав би оце сам-один у своєму ліжку на газетах». І хоча й «старий знав, що тепер він переможений остаточно й безнадійно», він повернувся переможцем! Його здобиччю захоплювалися інші рибалки: «Ото була рибина. Такої тут ще ніхто не бачив».
Можна також вчитися доброти в старого рибалки. Він вважає рибу рідною, захоплюється нею: «Ніколи ще я не бачив такої величної, прекрасної, спокійної та благородної істоти, як ти, моя сестро». Сантьяго навіть хоче подбати про свою здобич: «От коли б можна було нагодувати й мою рибу. Адже вона мені однаково, як сестра». Він також називає своїми друзями вітер та безкрає море.
Отже, повість Ернеста Хемінгуея — справжній гімн людині та її найкращим рисам. Ми, читачі, захоплюємося звичайним рибалкою, який надихає нас рухатися вперед, перемагаючи перешкоди. Цей твір може кожному з нас допомогти пережити переломний момент, адже саме тут ми знаходимо найважливіші та найпотрібніші поради й настанови.