Твір на тему: «Мій світ і світ Ф. Кафки»

+16

У літературі кінці ХІХ – початку ХХ століття постать талановитого письменника Франца Кафки – одна з найбільш суперечливих і трагічних. У своїх творах він відобразив трагедію безсилля людини перед абсурдністю тогочасного суспільства і буржуазного світу. Одним з найяскравіших і найхарактерніших його творів по праву вважається новела «Перевтілення». Вихідний пункт новели – перетворення головного героя твору Грегора Замзи на потворну величезну комаху, причина якого так і залишається невідомою.

Мабуть, найстрашніше для кожної людини прокинутися вранці і не знайти себе, побачити, що перетворився на огидну істоту. Так сталося і з Грегором, коли той прокинувся одного ранку, щоб, як завжди, бігти на вранішній потяг та їхати на роботу. Людини не стало, натомість у ліжку лежала дивовижна комаха, яка безпорадно смикала ніжками і намагалася підвестися, але важкий панцир тягнув її додолу. Що ж це таке? Жахливий нічний сон? Ні, це не менш жахлива реальність! Реальність, в якій жили герої новели, в якій фантастично поєднувалися дійсність і вигадка, в якій склалася картина сучасного світу, де нічого не піддавалося логічному поясненню, де людина була приречена на самотність і почувала себе комахою без усякого перевтілення.

За що ж Грегора Замзу так жорстоко покарала доля? Адже він був звичайною молодою людиною, а всі його турботи і зусилля були тільки заради сім’ї. Грегор дбав про батька, хвору матір і сестру Грету, яка грала на скрипці і мріяла навчатися у консерваторії. Він працював у невеличкій фірмі комівояжером, був старанний і дисциплінований. Іноді йому було дуже важко, але Грегор ніколи нікому не скаржився. Він усвідомлював, що добробут родини лежав на його плечах. Тим страшніше для нього була втрата можливості працювати, тим страшніше було для нього це перевтілення.

Героя новели мучили безвихідь і сором, але більш за все те, що найближчі люди ставилися до нього з огидою і майже ненавистю. Але Грегор навіть не замислювався, чому сталося таке перетворення! Можливо, його причиною було те, що ще задовго до трагічних подій Грегор почував себе комахою, яка нічого не могла змінити у світі. А можливо, ще й тому, що серед рідних йому людей герой був надзвичайно самотнім, і близькі любили його доти, доки в ньому була потреба.

Автор не дав відповідей на ці запитання. Він тільки втілив у своєму героєві страх людини перед самотністю, від якої в цьому жорстокому та байдужому світі ніхто не застрахований. Кафка стверджував, що в абсурдному світі, який він зобразив, навіть родинні зв’язки слабішають і розриваються, а переживання людей та їх внутрішній світ нікого не цікавлять.