Твір на тему: «Марсель Пруст: у пошуках втраченого часу»
Після смерті матері талановитий французький письменник Марсель Пруст захворів на астму і змушений був добровільно заточити себе в затишній домашній «в’язниці». Саме тоді він створив цикл романів під єдиною назвою «У пошуках втраченого часу», які були поєднані героями, оповідачем і задумом. Перший роман під назвою «У напрямку до Свана» Пруст написав у 1911 році, але надрукований він був лише через два роки, та й то за кошти письменника. Жоден видавець не зацікавився цим романом, як не був помічений критиками й читачами.
Славу Марселю Прусту приніс другий роман цього циклу «Під захистком дівчат в цвіту», який дуже скоро був відзначений Гонкурівською премією. Потім були романи «У Германтів», «Содом і Гоморра» та інші. Уся епопея складається з семи частин у п’ятнадцяти томах. Останнім став роман «Знайдений час».
Художня традиція Пруста наслідує бальзаківську манеру створювати широкі панорамні події. Але Бальзак у своїх творах відображував реальні події і намагався аналізувати їхні внутрішні зв’язки та механізм, а водночас відводив для себе не тільки роль споглядача, а й роль судді. Пруст же створив «суб’єктивну епопею», в якій «втрачений час» став метафорою часу, який прожив герой. Увесь цикл «У пошуках втраченого часу» — це пошуки безцінних хвилин та годин, схованкою для яких стало минуле. Змістом епопеї стали спогади й осмислення життя в усіх проявах мистецтва різних часів, таємниць і нюансів поведінки, почуттів, думок, людських стосунків, асоціацій, звуків і пахощів. А основним виміром в цьому циклі стала людина з її неповторним і багатогранним внутрішнім світом.
Літературознавці вважають, що новаторство Пруста багато в чому спирається на вчення Анрі Бергсона, який розмежував психологічний і фізичний час і довів, що тривалість будь-якого моменту залежить від його смислової насиченості. Саме тому час в романах Пруста «стискається» і «розтягується».
Головними характерними ознаками циклу романів «У пошуках втраченого часу» є метафоричність, багатошарові порівняння і розгалудження речень, які включають у себе багато підрядних речень та вставних конструкцій. На погляд Марселя Пруста, мистецтво є одним з засобів пізнання світу і самопізнання. За думкою письменника, саме мистецтво є єдиною можливістю «побачити світ» і «вийти з себе», усвідомити існування інших людей і повернути втрачений час.