Твір на тему: «Життя – це сон» за однойменною п’єсою П. Кальдерона

+11

Педро Кальдерон вважається засновником нового літературного жанру: релігійно-філософської драми. У своїй п’єсі «Життя — це сон» він проявив себе ревним католиком, адже наголошував на зверненні бажань та прагнень людини до Бога, на необхідності упокорення людської гордині та інших негативних рис.

Людині, на думку драматурга, тільки здається, що її бажання та воля здатні якось змінити її долю, а насправді люди абсолютно безпорадні перед Божою волею. Тому життя людини ілюзорне і примарне, воно подібне до сну чи театру, а ніяк не реальності. Єдине, що залишається людям, — це приборкати свою бунтівливу вдачу і прийняти визначену наперед долю.

Очевидно, для драматурга важливо було показати, що життя на кшталт сну допомогло головному герою драми Сехісмундо морально очиститися. Усвідомивши, що все, чого можна досягти і отримати шляхом насильства примарне, герой збагнув, що насильство й зовсім зайве, що сприяло вибаченню ним батьків. Зробивши це, Сехісмундо дивовижним чином досяг слави і влади, про мізерність яких він ще донедавна розмірковував.

Драма Кальдерона наскрізь алегорична, тому взаємини між Сехісмундо і Басиліо можна вважати ідеальною моделлю взаємодії між людиною і Всевишнім. Окрім алегорій, у своєму творі драматург використовує тонку іронію, ще один поширений для доби бароко літературний прийом. Достатньо згадати поведінку Сехісмундо при першій появі у палаці, коли принц мало не збезчестив Росауру, погрожував Астольфо і викинув з вікна слугу. Це доводить, що в чіткі розрахунки можуть закрастися помилки, іноді досить небезпечні, як похибка в гороскопі, через яку король ледь не згубив свого сина. Сліпий через свою непохитну віру в знамення, Басиліо просто забув, що за християнським вченням світом править Боже провидіння, а ніяк не зірки:

«Ніхто не може долі відвернуть,

Бо все, як визначено, так і плине;

Те, чому буть, того нам не минуть,

І станеться, що статися повинне».

Водночас драма «Життя — це сон» — це соціальний твір, в якому становлення особистості головного героя, його моралі і власного «я» відбувається через усвідомлення людиною своєї відповідальності перед іншими. У своїй драмі автор запропонував якщо не програму формування ідеального короля, то принаймні повчальну картину його розвитку і самовиховання.

Філософські ідеї, які озвучують персонажі твору, втілені через уподібнення реальності та ілюзії, через зіткнення свідомості та підсвідомості. Через образ сну Кальдерон розкриває цілу низку тем. Це відносність життєвих цінностей, вини і спокутування, батьківського та васального обов’язку, честі та милосердя, волі і швидкоплинності часу, які тісно переплетені у драмі.