Твір-роздум на тему: «Гобсек – скнара чи філософ?»

+3

Повість «Гобсек», яку Оноре де Бальзак написав у 1850 році, стала одним з перших творів письменника, які з часом увійшли у грандіозний літературний цикл «Людська комедія». Минуле головного героя цього твору осяяне ореолом загадковості і романтичності. У віці десяти років його віддали юнгою на корабель, який відправився до голландської Ост-Індії, де герой поневірявся майже двадцять років. Життя Гобсека було сповнене жорстоких випробувань, під впливом цього і сформувалися його погляди на навколишній світ і життя. Герой був впевнений, що «переконання і мораль – пусті слова», а непохитним повинне бути тільки почуття самозбереження та особистий інтерес: «З усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. Це – золото. У золоті втілено всі людські сили».

Коли автор знайомить читачів з Гобсеком, то він був вже багатою людиною, хоча жив дуже скромно і не бажав, щоб хтось знав про його реальні статки. Навіть коли Гобсек став одним з найбагатших мешканців Парижу, він лише наймав кімнати і не мав власного будинку. Його життя було настільки впорядкованим, що нагадувало чітко налагоджений механізм. Він ніколи не виражав емоції, хоча одного разу зізнався, що любив розважатися, спостерігаючи за життєвими трагедіями своїх позичальників.

Зробивши сенсом свого життя накопичення багатства, лихвар був невблаганним. Навіть адвокату Дервілю, який його часто консультував, він не поступився ні єдиним відсотком. Гобсек вважав, що найгіршим обов’язком для будь-якої людини є вдячність. Проте, жага до збагачення не впливала на його репутацію чесної людини.

Здібності Гобсека та його ділова ініціатива виявилися і в тому, як лихвар розпорядився нерухомістю графа, якою керував як довірена особа. Особняк він здавав у найми, а влітку жив у маєтку та займався будівництвом ферм, ремонтом млинів та шляхів, насадженням дерев та іншою господарською діяльністю.

МИнали роки, Гобсек старішав та слабшав, але не слабшала його жадібність. Старий лихвар «приймав усе, починаючи від кошика з рибою, піднесеною якимось бідняком, і закінчуючи пакунком свічок — дарунком людей скупуватих, брав столове срібло від багатих людей і золоті табакерки від спекулянтів». Коли адвокат Дервіль відвідав помираючого Гобсека, він був шокований тим, що побачив: усі кімнати були завалені гнилими залишками їжі, у помешканні стояв нестерпний сморід. У спадок адвокату, з яким Гобсека пов’язували багаторічні ділові та приятельські стосунки, лихвар залишив запаси вже зіпсованих харчів, дружині Дервіля – чайний сервіз роботи відомого майстра. Усе інше своє багатство, яке було просто величезним, Гобсек залишив онуці сестри, куртизанці на прізвисько «Вогник», яку не бачив жодного разу.

Ось таким був головний герой повісті «Гобсек» - істотою водночас підлою і високою, водночас скнарою і філософом, зрозуміти якого, як і виправдати, досить складно.