Твір на тему: «Музика перепліталася в мене з літературою» за творчістю Бориса Пастернака
Усе своє життя відомий російський поет Борис Пастернак залишався юнаком, закоханим у музику звуків, музику слів. Звуки музики з раннього дитинства заміняли йому колискову, адже його мати була відомою в ті часи піаністкою. У родинному будинку завжди було галасливо і весело, збиралося багато друзів. Маленький Борис вже тоді розумів, що свої почуття краще всього висловлювати у музиці або в поезії.
У Пастернака викликало захоплення все: величезні озера і широкі ріки, поля і луки, ліси та гори. Природа бачилася йому щедрою і невпізнанною, у всьому він хотів розібратися, про все хотів дізнатися. Тому він відмовився від рішення цілком присвятити себе музичному мистецтву і вирішив просто назавжди залишити музику поряд з собою.
Б. Пастернаку хотілося дійти до самої суті і в житті, і в коханні, і в роботі, і в поезії. Тому наступним етапом його захоплень стали філософія й філологія. Вже пізніше, коли талановитий юнак навчався в Німеччині, його майбутнє визначили як майбутнє великого науковця-філософа. Але знову за крок до прийняття вирішального вибору майбутній поет вирішує не на користь філософії.
Після навчання за кордоном Б. Пастернак повертається до Росії. Його повернення збігається з буремними роками революційних подій і політичного буму. Він стає учасником гарячих зібрань талановитої російської молоді, яка в революції вбачала великий крок у щасливе майбутнє. Андрій Бєлий, Володимир Маяковський, Лев Гумільов, Олександр Блок, Саша Чорний — кожний з цих митців мав своє бачення подій у країні, кожен відстоював свої власні принципи. У цих поетичних експериментах і баталіях брав участь і Борис Пастернак. Але досить швидко він зрозумів, що поєднання різних течій перетворює поезію на своєрідний театр. По-справжньому велике мистецтво вимагає кропіткої праці, а не «пудри», не крику, не шуму.
Як сказала про творчість Пастернака Марина Цвєтаєва, «коли читаєш його вірші, немов потрапляєш під зливу». Та й справді, у поезіях цього талановитого митця можна знайти і дощ, і сніг, і вітер, і сонце. А частіше за все — блакитне небо, яскраве сонце і радісний настрій. Усе навколо в поезіях Б. Пастернака знаходиться в очікуванні чогось незвичайного, нового, усе навколо поета в якомусь постійному русі.
Вірші Бориса Пастернака — це велике потрясіння, велике мистецтво, в якому в єдине диво гармонійно поєднуються слово і музика, слово і театр, театр і реальне життя. І це життя навколо, воно є безперечним доказом того, що поет мав багатогранний талант і вмів побачити прекрасну мить:
«Злітався сніг і вирував
Перед шибками,
Так влітку на вогонь мошва
Летить роями.
Ліпила віхола на склі
Кружки і стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла».