Твір на тему: «Проблема неправильного вживання наголосів в українській мові та її вирішення»

-1

У сучасній Україні при всій популяризації української мови та культури все ще поширена така проблема як неправильне наголошення слів. І серед звичайних громадян, і навіть серед політиків та працівників мас-медіа. Особливо незадовільна ситуація із так званою українською інтелігенцію, зокрема, політичними діячами та людьми, що працюють на телебаченні. Вони повинні репрезентувати усе українське суспільство як всередині країни, так і за кордоном. І якщо вони не здатні розмовляти рідною мовою правильно, то про пересічних громадян годі й казати.

На це є свої причини. Історично так склалося, що значна частина населення — а саме люди старші 25 років — вихідці з Радянського Союзу, де більш поширена була саме російська мова. Зараз, живучи в Україні вони розмовляють українською, але досить часто «копіюють» та переносять російські наголоси на українські слова.

Послідовно, діти повторюють за батьками і подібно їм вживають неправильні наголоси. Таким чином, усе більше представників різних вікових класів українського суспільства некоректно вимовляє слова.

Однак, за це нікого засуджувати не можна, адже російська та українські мови справді схожі та дуже близькі, вони співіснують в межах однієї мовної сім’ї, мають спільні витоки. Однак між ними є і значні відмінності, зокрема, у способі наголошування слів.

Яскраво це ілюструють такі приклади: спинА (рос) — спИна (укр), кнИги (рос) — книжкИ (укр), колесО (рос) — кОлесо (укр), начинкА (рос) — нАчинка (укр) та багато інших. На відміну від правил наголошення в російській мові, в українські вони дуже вузькі і часом з’ясування правильної позиції наголосу в конкретному слові вимагає звернення за допомогою до словника.

Варто сказати, що наявна ситуація із неправильним вживанням наголосів не є критичною. І, як на мене, доцільними є такі шляхи вирішення.

По-перше, розширення теми про наголоси у шкільній програмі. З мого досвіду, наголошення розглядалось лише у двох невеликих розділах за увесь шкільний курс української мови: у сьомому класі середньої школи та одинадцятому старшої. Це недостатньо для такого мінливого та складного розділу української мови.

По-друге, потрібно піднімати дане питання серед широких мас. Зокрема, розумно та доцільно вчинило керівництво телеканалу «1+1». У своїй ранковій передачі вони створили п’ятихвилинний «урок» із Олександром Авраменко, у рамках якої розглядаються і вживання наголосів. П’ять хвилин навряд чи щось змінять у ранковій метушні будь-кого з нас, а таким чином їх можна провести із користю. Вартим уваги також є волонтерський проект українських педагогів, лінгвістів, літературознавців та просто небайдужих громадян «Мова — ДНК нації». Автори проекту розробили сайт та на основі правил української мови (усіх розділів — від фонетики до орфографії і, зокрема, про вживання наголосів) розробили цікаві інфографіки, картинки, що легко запам’ятовуються та корисні вправи для покращення рівня української мови усіх бажаючих у ненудний спосіб.

Загалом, потрібне лише бажання вчитися. Якщо кожен з нас почне із себе і слідкуватиме за чистотою своєї мови, вона ще дужче та голосніше розіллється навкруги магічним співом солов’я.