Твір-опис на тему: «Опис місцевості на основі особистих вражень»

Світ, у якому я живу, — прекрасний. Він незрівнянно гарний, вишуканий і витончений. Закохатися у його довершену красу можна з першого погляду, з першої пташки, яку зустрінеш на своєму шляху. Як на мене, особливо помітною ця краса стає саме навесні, вона набуває якоїсь ніжності і жіночності, яка просто зачаровує і залишається у твоєму серці на довгі-довгі роки.

Я люблю спостерігати за всім, що відбувається навколо мене. Сьогодні я прокинулась від того, що в моє вікно яскраво світило весняне сонечко, воно переливалося, зафарбовувало стіни кімнати у різноманітні кольори, дарувало радість і тепло. Такий ранковий подарунок змусив мене швиденько вибігти на вулицю і нарешті насолодитися цим чудесним днем, справжньою казкою, створеною самою природою. Я живу в звичайнісінькому приватному будинку на вулиці, де повно таких же схожих між собою невеличких, акуратних будиночків. Але весна все змінює. Моя вулиця зараз виглядає як кадр з чарівного мультфільму, у якому описано вигаданий світ. Навколо все починає цвісти: молоді абрикоси вже демонструють свої перші рожево-біленькі квіточки, на яблунях і вишнях вже з’являються зелені бруньки, які от-от перетворяться у зелені листочки, біля вікон уже розпускаються тюльпанчики, і де-не-де ще досі можна знайти маленькі проліски. Краса зараз повсюди. Непримітні до цього будиночки зараз тільки доповнюють, вдало вписуються у загальну картину, вони вже не здаються такими сірими і безбарвними, хоча саме такими були лише кілька днів тому. Знаходитися зараз на свіжому повітрі — це просто мрія. Я в захваті від зеленої травички; від дітей, що постійно метушаться і вигадують собі все нові розваги; від пташок, які додають тутешній природі ще більшої кількості різноманітних кольорів і фарб. Стою я надворі, а мене оточують запашні квіти, зелені дерева, всеможливі трави і співучі звуки пташок. Стою і дивуюся, як в один момент сірий квартал зумів настільки змінитися, покращити свій зовнішній вигляд. Вражає ще й те, що люди навколо почали прибирати сміття, приводити свої хатинки до ладу. Тому тепер навкруги чисто і доглянуто, що просто не може не тішити мене.

Недалеко від мого дому є ще й річка. Взимку вона стає для всіх дітей ковзанкою, а влітку — найулюбленішим місцем для відпочинку. У цей період року чистий берег — це місце, де можна усамітнитись, відчути природу, побути на самоті зі своїми думками. Зараз там теж неймовірна краса: хтось небайдужий збудував ігровий майданчик, поставив кілька лавок для зручності, скосив зайву травичку. Знаходитись біля річки — це величезна насолода, тому, я і вважаю, що це місце є одним з найкращих у моєму місті, моєю особистою схованкою і навіть якимось певним власним надбанням.

Отже, я люблю свою вулицю, люблю те місце, в якому живу. Воно найрідніше і найкраще. Усе, що оточує мене тут, стало дорогим: і люди, які кожного дня вітаються зі мною і посміхаються у відповідь, і дерева, що шепочуть свої казки на вушко пташкам, які прилітають до них у гості, і квіти, які наповнюють повітря новими, надзвичайно приємними ароматами. Я вдячна тому, що весна завітала на мою вулицю і принесла сюди разом з собою тепло, радість і неповторну красу.