Твір на тему: «Моя честь бути українцем»

+2

Там, де море є глибоке,
Де заквітчані Карпати,
Де степи такі широкі,
Що очима не обняти, —
Там є наша Батьківщина —
Україна!
Там, де сонечко іскриться,
Де весняний вітер віє,
Де на горах є столиця —
Наш великий, славний Київ,
Там є наша Батьківщина —
Україна!

Україна — держава, багата на звичаї та традиції, солов`їну мову, неперевершені краєвиди, по-справжному розумних, щирих, привітних, гостинних людей. Так, моя Батьківщина має тяжку долю. Я впевнена, що колись Україна встане з колін і доведе всьому світу, що вона є непереможною!

Ще з давніх часів наша держава повинна була боротися за свою автономність та свободу. На щастя, завжди були герої, котрі готові були на все піти заради щасливого майбутнього України — це Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Григорович Шевченко, Роман Шухевич, В'ячеслав Чорновіл, Миколай Амосов, брати Клички, Руслана Лижичко та багато інших. Імена цих людей назавжди закарбувалися в пам`яті українців. Невідомо, що було б з нашою державою, якби не ці відважні герої.

Тарас Григорович Шевченко — людина, котра прославила Україну на весь світ. Його творчість не залишить байдужим нікого. Це сміливий, мужній, витривалий, справедливий чоловік, котрий висловлював усю правду за допомогою своєї творчості. У сатиричній поемі поет засуджує самодержавство й кріпосництво в Російській імперії, вірнопідданство й аморальність земляків-перевертнів. Митець висміює «красу» російської цариці й «велич» Петра І, знаючи, що за свої слова доведеться гірко відповідати. У посланні «І мертвим, і живим…» автор критикує українську еліту, яка зневажає український народ, і закликає до соціального примирення заради відродження нації. Шевченко боровся за розвиток своєї Батьківщини, тому писав багато віршів, закликаючи людей до об`єднання. Він прагнув до того, щоб народ перестав закривати на все очі, починав бути розумнішим.

Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь.

Особливо вражає вірш-послання Тараса Шевченка «Мені однаково». Ліричний герой роздумує над долею України. Не залишає байдужим те, що герою, тобто самому Тарасу Григоровичу не однаково, що буде з його Батьківщиною, він всім серцем уболіває за неї. Одночасно автору абсолютно все одно, що буде з ним самим, для нього головне — щасливе життя українського народу.

Не можу не згадати й Михайла Грушевського, українського ісорика, громадського й політичного діяча. Це вчений справді світового рівня. Він довів, що еволюція людства, попри всі складнощі, може встановити справедливий демократичний лад. Влада у державі має належати особам, обраним народом на демократичних засадах, працювати для народу, спиратися на волю його більшості. Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею Грушевський закладав міцні підвалини української державності.

Отже, моя честь бути українцем! Я пишаюся тим, що є громадянином цієї держави. Українці дійсно розумні люди, котрі робили великі внески в усі галузі науки, мистецтва, спорту. Я вірю, що незабаром Україна покаже всії планеті своїх талановитих людей, ми прославимося на весь світ, нас почнуть поважати й цінувати. Слід розвиватися самим, самостійно вирішувати свої проблеми, а не заздрити або звинувачувати когось у незгодах.