Твір на тему: «Примхи весни»
Весна… Яка прекрасна, неперевершена пора року! Вона витончена, тендітна і ніжна, тому, мабуть, весна у моїй уяві чомусь завжди асоціювалась з жінкою, з її такою ж лагідною і делікатною душею. Не дивно, що ці три місяці року є одними з найбажаніших і найочікуваніших, адже саме у цей період можна відчути перші подихи теплого сонечка, побачити незайману красу навколишнього світу, яка тільки починає зароджуватися.
Весна і справді дуже схожа на жінку: вона переймається своєю красою, завжди прагне бути бездоганною, має свій характер і вдачу, іноді навіть дивує своїми примхами і різноманітними забаганками. І це серйозно! Ця пора року дарує нове життя усьому, що є навкруги: ми спостерігаємо за появою перших пролісків, бачимо, як дерева розпускають свої молоденькі бруньки, а трава стає дивовижного зеленого кольору, насолоджуємось різноманіттям і багатством кольорів, яке з’являється на кожному кроці, а чи це не є справжньою, бездоганною красою? Весна турбується і про своє звучання: у цей час додому з вирію повертаються пташечки, солов’ї починають влаштовувати власні пісенні концерти, про своє існування нагадують джерела і річки, які приємно вражають шумом живої води, а перший вітерець у такт з водицею тихенько колише молоденькі листочки дерев. Не забуває й ця чудова пора року про свої чарівні парфуми: вона дарує кожній новій квіточці власний неповторний запах, який додає пікантності і повністю довершує бездоганний образ цієї леді Весни. Але й про її примхи теж варто згадати. Іноді весна показує нам свій характер, не знаю чому вона так вчиняє, але, мабуть, частенько, коли її щось не влаштовує, вона починає злитися і тоді дарує нам пахмурні, похмурі та ще й вітряні дні без жодного сонячного проміння. Найвищою точкою її обурення може стати сніг у кінці березня, а то ще й на початку квітня. Але це такі дрібниці, адже після цього, наша весна все ж завжди виправдовується, неначе просить вибачення, і знову повертає на Землю яскраве, пекуче сонечко.
Тож, безсумнівно, весну можна порівняти з бездоганною жінкою, яка увібрала у себе усі найкращі риси і не забула навіть про витончену родзинку, яку приховала у своєму довершеному образі.