Твір на тему: «Мій улюблений письменник» (варіант 2)
Я вже давно захоплююсь літературою. Ще будучи зовсім дитиною, я була закохана у книжки: любила гортати їхні яскраві, розмальовані, різнокольорові сторінки, вчитувалась у кожний рядочок віршика чи чарівної дитячої казки. Тому мама ніколи не знала зі мною біди, адже заспокоїти мене було дуже легко, вручивши мені в рученята нову, ще не вивчену книжку, усі проблеми, які були пов’язані зі мною, самоліквідувались, а я поринала у тихий, незвіданий світ художнього слова. Та якщо запитати мене про улюбленого письменника, то, мабуть, конкретної відповіді я дати вам не зможу. Це надто складно для мене: обрати зі світових метрів когось одного, когось конкретного. Але задля вас я спробую це зробити.
Якщо говорити про зарубіжну літературу, то тут, у моєму списку найкращих, лідирують 2 відомі імені: Стендаль і Оскар Уайльд. Та все ж зараз я, мабуть, віддам перевагу останньому. Моє серце цей автор заполонив завдяки своїй непідробній майстерності. Я вже встигла познайомитися з усіма його казками і з найвизначнішим, небуденним і зовсім непередбачуваним романом «Портрет Доріана Грея». Оскар Уайльд мислить нестандартно: в його казках майстерно завуальовані одвічні глобальні теми, порушені питання, які є завжди актуальними в дорослому світі, але написано все це настільки доступно й зрозуміло, що кожний маленький чоловічок безперечно почерпне з прочитаного хоча б якусь повчальну ідею для себе, а дорослий обов’язково замислиться над своїм життям і власними діями. Вражає й манера викладу матеріалу письменником. Мовні звороти, афоризми, порівняння, вишукані слова і обрамлені речення — усе це заворожує і затримує погляд кожного читача, так само, як і мій. Тому цей письменник для мене номер один, якщо розглядати саме світових класиків.
Щодо української літератури, то і тут у мене є вже давній фаворит. Я завжди з непідробним захопленням читаю поезії Ліни Костенко. В мене вдома є кілька збірок її віршів, неперевершена «Маруся Чурай» і справжній бестселер «Записки українського самашедшого». Особисто я в захваті від уміння Ліни Василівни точно, ювелірно передати емоцію простими словами, тому те напруження, що є в її творах не покидає жодного небайдужого читача хоча б кілька днів після прочитання. Скільки сліз було пролито над «Марусею», скільки ночей пройшло в роздумах після «Записок», скільки емоцій було після кожної поезії… Ліна Костенко — справжня жінка, істинна майстриня, яка відчуває цей величезний світ, яка сприймає, проживає його кожною клітинкою свого тендітного тіла. Саме тому її рядки надовго залишаються у голові, і майже ніколи не покидають серце….
Отже, я раджу кожному з вас, хто ще досі не знайомий з творчістю цих неперевершених письменників, обов’язково і якнайшвидше це виправити. Щирі емоції, задоволення і насолоду від читання я вам гарантую!