Твір на тему: «Наш світ очима митців-модерністів ».

Наш світ невпинно змінюється. Особливо швидкі зміни властиві думці людини, яка згідно з казкою «найшвидша у світі». Кінець 19 і початок 20 століття став особливим періодом великих змін не лише в технічному прогресі, але й у світогляді суспільства. На зміну символізму, неокласицизму прийшов модернізм, представники якого зовсім по-новому бачили світ, який їх оточував. Модернізм став новим подихом світового мистецтва. Цей напрям не могли сприйняти всі, адже він заперечував багато усталених поглядів. І все ж новий напрям став помітним явищем у мистецтві.

Тож як бачать наш світ модерністи? Порівнюючи їх з їхніми попередниками, можна одразу помітити ту інакшість у формі та змістові викладу світобачення. По-перше, модернізму притаманне звернення уваги на самодостатність окремої особистості. Людина як індивідуальність і неповторне створіння стала центральною у їхній творчості. Наприклад, Франс Кафка, яскравий представник модернізму в літературі, у «Перевтіленні» зосередив свою увагу на почуттях окремої людини, у її переживаннях відбив проблеми, що турбували суспільство. Однак проблеми у творі були викладені в новій формі, з елементами фантастики, що повністю заперечувала попередні норми реалізму.

По-друге, новизна форми також акцентувала на незвичності нового світобачення. Вона ставала усе витонченішою й інколи дещо незрозумілою. Візуальна лірика стала революційною у світі літератури. Гійом Аполлінер назвав такі тексти спеціальним терміном — «калліграма». Прикладом такої поезії є вірш Миколи Мірошниченка «Фенікс».

По-третє, новизна світогляду митців-модерністів виявилась у нових художніх прийомах, з яких вирізняється «потік свідомості». Він став способом вираження процесу внутрішнього мовлення персонажа під час його контакту з реальністю, або ж взагалі способом пізнання навколишнього світу.

Модернізм також став основою для багатьох нових мистецьких напрямів, зокрема, таких, як футуризм, експресіонізм, кубізм, дадаїзм, імажизм. Усі ці напрями стали характеристиками бунтарів та неординарних митців, що засвідчили своє інакомислення.

Надзвичайно яскравим також стало явище постмодернізму, яке з новою і ще більшою силою оспівували внутрішній світ людини, проголошували самоцінність людини та мистецтва, шукали нові засоби вираження в мистецтві. Розуміння цього напрямку далеко не легке завдання і вимагає значної інтелектуальної праці.

Отже, модернізм — засіб оновлення суспільної думки й культури, виявлення нових ідеалів. Модернізм ніколи не вимагає логічного пояснення, чому саме така форма й зміст твору, тому має ірраціональний характер. Однак, разом із певною незрозумілістю, він спонукає розвиватися й пізнавати світ з нових боків.