Твір на тему: «Що таке совість?»
Усі ми з’являємось на цей світ зі своїм, несхожим на інші внутрішнім голосом, який завжди підказує нам, що робити в складній ситуації, як правильно себе поводити. Саме він відокремлює й розрізняє погане й хороше, добро і зло. Та що це за внутрішній помічник, який живе в кожному з нас? Дехто відповість, що це його совість, а дехто ніяково знизає плечима, бо буде спантеличений таким незрозумілим питанням. А якщо й справді замислитися, що ж воно таке, ота совість? Я вважаю, що совість — це та частина людини або її душі, яка відповідає за нашу здатність до морального контролю, це те, що не дозволяє нам вчиняти погано стосовно інших.
Річ у тому, що поняття «совість», або «сумління», для усіх нас може мати окреме, зовсім не схоже значення. Але це не заважає їй виступати для кожного з нас незамінним орієнтиром у всіх скоєних вчинках, реальних життєвих діях. Не дивно, що саме совість відповідає за почуття провини або несправедливості, бо саме вона найдостовірніше висвітлює думки та вчинки з негативного чи позитивного боку, саме вона реагує на добре й погане. Тільки завдяки цьому невмирущому почуттю ми навчилися жити в мирі й злагоді, знаходити компроміси й будувати повноцінні стосунки.
Приклади, що можуть підтвердити цей аргумент, неодноразово зустрічалися в моєму особистому житті. Ми всі люди і тому часто помиляємось. Бували такі випадки, коли я навмисно або випадково ображала рідних чи близьких, але тоді совість і нагадувала про своє існування, вона, неначе дзвіночок, починала мене тривожити, не давала спокійно жити, бо постійно нагадувала, звертала увагу на те, що ж було зроблено неправильно. І тоді, визнаючи свою помилку ще на підсвідомому рівні, я змушена була її терміново виправляти, завдяки чому й рятувала свої стосунки і, звичайно, зростала як особистість.
Людина, яка прислухається до своєї совісті завжди асоціюється тільки з приємними, позитивними рисами характеру, такими як: чесність, справедливість, щирість і доброта. А зазвичай, особи, наділені такими характеристиками, заслуговують на окрему увагу й серйозну пошану. Саме ті, котрі живуть «по совісті», і досягають найвищих висот.
Про совість, її значення задумувалось багато філософів, мудреців, мислителів. І одним з таких був великий Григорій Сковорода, який і занотував свої роздуми й здогадки з цього питання у свій вірш «Всякому місту звичай і права». Головний герой, оповідач цього вірша-пісні, думає не про гроші й маєтки, а замислюється про те, як жити мудро і мати чисте сумління. Красномовними є рядки, у яких Сковорода наголошує, що найдостойнішими з поміж усіх є ті, у кого «совість, як чистий кришталь».
Отже, совість — почуття, яке ще й досі залишається не повністю вивченим. Але вже зараз усім зрозуміло, що без нього ми б не змогли називатися повноцінними, адже саме воно є вартовим нашої душі, моральним світильником життєвого шляху.