Твір на тему: «Хто такий лідер?»

«Усі люди рівні» — чи не утопія це для сучасного світу? На мою думку, така річ, як абсолютна рівність у суспільстві — нереальна, бо в такому випадку людство потрапило б у застій, не бажаючи розвиватись. Адже саме ініціативні, творчі, неординарні люди є рушіями процесу розвитку.

Людство протягом всього свого існування ділилось на дві категорії: ті, хто керують, і ті, ким керують. Перша категорія людей — це особливі індивіди, які за допомогою своїх вроджених та набутих рис досягли успіху. Їх найменування — лідери. Друга категорія людей — це особи, які не змогли досягти бажаного через ряд причин.

Якими факторами в основному керуються лідери? Насамперед, людина, яка бажає досягти лідерства, повинна забути про лінь. Це — один із найстрашніших ворогів людини на шляху до досягнення бажаного. Чудовим прикладом вищесказаного може послужити головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» — Степан Радченко. Чи уявляєте ви собі життя цього чоловіка, якби він не здійснював свої життєві плани тільки через те, що поет не здатний змусити себе зробити крок назустріч мрії?

По-друге, людина, яка бажає стати лідером, повинна пам’ятати про те, що вона — деталь у механізмі Всесвіту, і працює вона на благо всього людства. У гонитві за власним щастям потрібно пам’ятати, що «особиста свобода закінчується там, де починається свобода іншого». Окрім цього не слід забувати: на чужому нещасті щастя не збудуєш. Тому на шляху до успіху лідер ніколи не забуватиме про існування і бажання інших людей; навпаки, він сприятиме їхньому здійсненню.

По-третє, справжній лідер буде йти вперед, незважаючи на жодні перешкоди, які йому викине доля. Адже виживає сильніший, чи не так? Тільки людина, чия мужність і сміливість викувані життєвими боями, здатна повести за собою інших.

Що може зашкодити людині досягнути лідерства? По-перше, це неправильне розставлення пріоритетів. Бажаючи стати лідером, потрібно спитати себе: для чого це мені? Яку мету я переслідую? Корисливість — це риса, яка, якщо і дасть людині бажане, не втамує голод її совісті і не вичистить її душі.

Окрім цього, важливо пам’ятати, що лідер покликаний допомогти іншим людям стати на правильний шлях. Якщо особа відчуває, що не може взяти на себе відповідальність за інших, тоді їй не варто заявляти свої права на лідерство.

Згадаймо великих лідерів української історії, на шляху яких поставало чимало суперечностей — Володимир Великий, Богдан Хмельницький, Михайло Грушевський, Степан Бандера, В’ячеслав Чорновіл. Усі ці люди мали змогу працювати тільки на себе, перебуваючи у статусі «лідера». На їхньому шляху до мети виникало чимало перешкод та проблем, але вони стрімголов долали їх, часом ставлячи на кін усе, що мали. На мою думку, це яскраві приклади того, які люди мають право називатись лідерами. Простеживши їх життєві позиції та погляди, ми зможемо дійти до відповіді на питання: хто ж такий лідер?