Твір на тему: «Душа — єдина на землі держава»

-3

Чи є щось чистіше і цінніше у світі, ніж людська душа? Кожна людина наділена нею від народження. Залежно від того, як дитину виховують, як вона думає і чим живе, душа або квітне, або занепадає. Занепад цього найціннішого скарбу людини — одна із найстрашніших нематеріальних речей, які можуть трапитись, якщо не плекати душу в любові, взаємоповазі та гармонії з навколишнім світом.

Людська душа — єдина на землі держава, і це цілковита правда. Адже навіть для цього невидимого для ока єства існують свої правила та закони, яких не можна порушувати. Недотримання неписаних обов’язків робить душу черствою, байдужою, повільно вбиває її.

Серед головних законів — збереження людської душі в чистоті та спокої. Людина повинна контролювати свої думки та емоції, якщо не бажає нашкодити собі. Совість — це далеко не останній фактор, який впливає на стан людської душі. Адже залежно від того, світла чи заплямована вона, людина або почувається добре, або картає і гризе себе зсередини. Від цього страждає і крихка душа: будь-які вияви емоцій безпосередньо на неї впливають.

Один із наступних законів у державі душі — це життя в гармонії з навколишнім світом. Якщо ти любиш людей, то й люди любитимуть тебе і будуть ставитись до тебе добре. Якщо ти добре ставишся до своєї Землі, дбаєш і піклуєшся про неї, то й вона тобі віддасть сторицею. Усі ці чинники загалом вплинуть на твій внутрішній стан, на стан твоєї душі. Вони немов зерно: або проростуть здоровим колосом, або навіки загниють на неродючому ґрунті черствої душі.

Стан людського єства безпосередньо пов’язаний з формуванням людської особистості, становленням її здібностей та навіть з визначенням її настрою на певний день. Якщо душа знаходиться в рівновазі, гармонії, чистоті та спокої, то й поведінка та ставлення людини до життя будуть позитивними. Таких людей називають оптимістами.

Якщо розуміти під словом «душа» маленьку державу, то оптимісти це ті, хто населяє щасливу й світлу душу. Аналогічно песимісти населяють заплямовану й чорну душу, душу людини, яка загубилась у поганих намірах та емоціях, у повсякденній суєті.

Раніше люди запитували себе: що є людська душа? Ми не можемо побачити її, доторкнутись до неї, почути її запах чи звучання. Проте ті особи, душа яких випромінює світло, помітні здалеку. У той же час люди, душевне світло яких потускніло чи згаснуло, також не залишаються поза межами уваги. Але якщо перші притягують до себе, то другі відштовхують.

Побудова сильної держави — це довга й клопітка праця, це безкінечні старання й зусилля, провали й перемоги. Побудова світлої душі — це також справа не одного дня. Тож плекаймо вогонь душ наших!