Твір на тему: «Вдома бережи честь батьків, на чужині — честь батьківщини»

Що є найбільшою цінністю в житті людини? Хтось скаже, що це — здоров’я, хтось — що це його рідні та близькі, хтось — що це його держава. Безперечно, людина, у якої немає родини та батьківщини почуває себе не тільки відділеною від решти суспільства, а й покинутою напризволяще. Особа, яка приналежить до певної нації, чи яка є повноцінним членом сім’ї, відчуває себе впевненіше та надійніше, розуміє, що вона є частинкою одного міцного й великого цілого. Ця думка зігріває людину, змушує її не спиняючись йти вперед і нести світле майбутнє для своєї держави та родини.

Кожен із нас — це маленька блискуча деталь у великому механізмі нашої Батьківщини. Передусім, найбільшою цінністю будь-якої людини є її сім’я та батьки. Саме ці люди вирішують, якою виросте особистість, впливають на розвиток початкових задатків індивіда і допомагають дитині твердо стати на ноги. Пізніше, у зрілому віці, завданням дитини, що вилетіла із родинного гніздечка, є збереження честі своєї родини. Особа, яка стала особистістю, стає найбільшою гордістю та винагородою для будь-яких батьків. Збереження честі родини — це важка робота, яка передається від покоління до покоління. Це умова, яка не потребує пояснень.

Життя — це складний і часто повний перешкод шлях, який постає перед кожним із нас. Людина сама вирішує, якою стежкою піти, але проти долі не підеш: якщо чоловіку було прописано покинути рідну батьківщину, то так воно і станеться. Тоді на плечі людини лягає ще важче завдання: зберігати та відстоювати не тільки честь своєї сім’ї, а й цілої батьківщини. Адже саме іноземці складають загальне враження про країну, з якої вони прибули. Оскільки у людей є властивість судити про щось за першим враженням, не знаючи повної картини того, чим те, що здається, є насправді. Для людини, яка знаходиться на чужині, дуже важливо відстояти честь своєї держави відразу.

Ніхто не вибирає, де йому народитись. Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину». У наш час люди часто жаліються на своє життя. Їх захопили побутові турботи, і в цьому життєвому хаосі вони навіть іноді готові відректись від свого походження. Чи не є це найбільшою ганьбою для людини? Чи не є це найстрашнішим гріхом перед своєю батьківщиною?

Чи грає роль у житті місце, де ти народився? Чи важливо, якого ти походження? Чи можна нарікати на свою сім’ю, на свій рід? На мою думку, цього робити не варто. Кожен отримує те, чого він заслуговує; кожен є творцем своєї долі. І тільки від нас залежить, що про нашу родину чи сім’ю скажуть інші.