Твір на тему: «Перший сніг»
Туман, дощ, пронизливий вітер і непривітне небо, вкрите похмурими сірими хмарами, — ось такою в моїй уяві назавжди залишиться осінь. Чомусь слово «осінь» у мене ніколи не асоціюється із чимось позитивним, а навпаки, завжди згадується весь негатив. Для мене осінь — це постійні стреси, мінливий настрій і нудьга, якій не видно кінця-краю. Зрозуміло, що цю пору року я переживаю в край важко, тому постійно і з нетерпінням чекаю на перші кроки білосніжної зими.
Біля моїх вікон пролітає перший сніжок, я бачу, як кружляють, витанцьовують пухнасті сніжиночки, як легенький зимовий морозець безкоштовно презентує свої неповторні художні витвори прямо на наших шибках, — ось у такі моменти моє серце по-справжньому наповнюється радістю, новими сподіваннями і мріями, тільки тоді я почуваю себе щасливою. Перший сніг — це ознаменування початку нового життя, сигнал кардинальних змін. А й справді: з появою білої ковдри на землі, усе переходить у зовсім інший ритм життя: останні пташки відлітають у вирій; звірі закінчують поповнювати свої схованки їжею і починають готуватися до бажаної і довгоочікуваної зимової сплячки; дерева, поскидавши різнокольорове листя, туляться одне до одного і чекають на розкішне нове вбрання: м’якенькі білі шубки; а люди, сповнені приємними емоціями, починають активно готуватись до майбутніх свят.
Так, я дуже люблю зиму, можу сказати відверто: ця пора року — найкраща! Мені не вистачить слів, щоб розповісти: за що я її люблю, але все ж спробую. Зима — це пора постійних веселощів, адже саме в цей період року ми святкуємо грандіозні, важливі, значущі свята: День Святого Миколая, Новий рік і Різдво Христове. А вони приносять із собою купу подарунків, розваг, дарують незабутні враження й автоматично налаштовують кожного на піднесений святковий настрій. Погодьтесь, що ви відчуваєте купу позитивних емоцій, коли чуєте саме словосполучення «дух Різдва», ось вона: сила і могутність наших улюблених свят. Діти обожнюють зиму за сніжки, снігову бабу і мерзлі замки, за лижі і ковзани, за санчата і червоненькі щічки. А я закохана в зиму за її стриману, витончену красу. Вона не намагається вразити нас надмірністю кольорів чи розмаїтістю запахів, вона, як істинна леді, демонструє довершеність у своїй мінімальності. Та все ж хочеться сказати, що зима здатна розтопити людське серце, зігріти нашу душу. Це немовби якийсь парадокс: морози можуть зігріти. Але так воно і є. Подумайте самі, коли за вікном холодно, ви не прямуєте на зустріч з друзями, а залишаєтесь вдома поруч зі своєю сім’єю. Це той момент, коли ви усі разом п’єте каву, ділитесь своїми досягненнями чи проблемами, краще й докладніше вивчаєте та пізнаєте один одного. Такі моменти, проведені з родиною, зближають, дають зрозуміти, що ви вже маєте безцінний скарб — своїх рідних людей, які роблять вас щасливими.
Зима не залишить нікого байдужим, вона змінить ваше життя на краще, навчить вас розважатись та святкувати по-справжньому. Тож набирайтесь терпіння і чекайте на отой перший і такий бажаний подих зими: її біленький сніжок.