Твір на тему: «Духовність і сучасність»

+2

Зараз ми живемо в суцільному злі, жорстокості та нестабільності. Народ забув такі поняття як людяність, духовність, доброта, щирість. Нам здається, що духовно багата людина та, котра читає багато книжок, цікавиться мистецтвом, відвідує кіно та театри. Я вважаю, що це не зовсім правильна думка. Духовно багата людина та, що несе в собі спокій, добро, щирість, любов і співчуття до ближніх, не має проблем та суперечок з іншими.

Коли у світі йдуть страшні війни, то про яку духовність можна говорити? Що є людяного в тих, що вбивають, калічать один одного? Не можу не згадати події в Україні 2013-2014 років. Восени студенти вийшли на Майдан, щоб висловити свою думку з приводу Євроінтеграції. Владу дратували ці люди, тому мітинги, демонстрації, страйки зазнали силового розгону. У ніч з 30 листопада на 1 грудня сталося найстрашніше. Силові структури отримали наказ бити й розганяти всіх: жінок, дітей і старших людей. Безсердечні чоловіки безжалісно громили народ. Ніхто не звертав уваги на крик і плач жінок... Я не можу уявити, яку злість треба в собі мати, що дозволити собі підняти руку на іншу людину.

Прикро, що зараз жінка не може сама ввечері вийти просто в магазин чи прогулятися парком. На кожному кроці може бути небезпека: крадій, злочинець або маніяк. Народ дожився до того, що не може почувати себе в безпеці, гуляючи містом, наприклад. На жаль, зараз страшно відпускати дитину саму до школи. Будь-де може бути небезпека. Неврівноважений може викрасти дитину. Це страшно, коли не можна спокійно ходити містом. Боюся навіть уявити скільки крадіжок здійснюється! Багато водіїв збивають людей, а потім просто тікають з місця злочину. Треба ж мати хоч краплю совісті: зупинись, попроси вибачення, допоможи постраждалому морально чи фінансово. Ні, краще просто втекти та переховуватися. Це сміх крізь сльози, коли чоловік не може набратися мужності й сміливості, щоб виправити свої помилку. Також зараз є багато шахраїв, що обдурюють людей по телефону, завдяки Інтернету. Це своєрідний заробіток за рахунок інших.

Отже, ми переконалися, що зараз важкі часи. Не обов`язково показово читати книжки, ходити в музеї, галереї, вивчати мистецтво. Головне, щоб у душі панувало добро. Коли ми збагачуємо наш життєвий досвід, коли ми робимо висновки та виправляємо помилки, коли ми звикаємо дбайливо ставитися до навколишнього світу та оточуючих нас людей, лише тоді ми розкриваємо найгарніші свої риси та світимося істинною красою. Безумовно, ідеальних людей немає. Я вважаю, що в будь-який час необхідно не втрачати людського обличчя, бо інакше ми не зможемо виростити гідних нащадків. Без сучасного не буває майбутнього. Треба прагнути до кращого, ставати ніжнішими один до одного, ставитися з розумінням і повагою. Згодом у нашому світі запанує злагода. Пам`ятаймо, що найгарніше, що може бути в людині — це краса не зовнішня, а духовна.