Твір на тему: «До батька по розум»

+4

Батьки — найцінніший скарб. Хто подарував мені життя? Завдяки кому відбулося моє перше знайомство зі світом, ця перша хвилююча зустріч? Кому дякувати за перший побачений промінчик світла, за перший дотик крихітною рукою, за перший крик, першу посмішку? Хіба можна недооцінити роль батьків у житті будь-якої людини? Хай то буде похилого віку вчений, що розроблює план машини часу завдяки отриманим від батьків знанням, чи ще зовсім юна дівчина, що поринула з головою у мрії та фантазії, можливо, теж завдяки батькам, чи звичайний пересічний чоловік, що прямує до коханої з трояндою в руці, бо його батько завжди з теплотою в серці йшов до своєї дружини.

У дитинстві батьки піклуються про нас, дарують нам тепло, турботу, любов, вони знаходять для нас хвилини навіть тоді, коли їх катастрофічно не вистачає. Вони завжди підтримують, дають мудрі поради та настанови, допомагають зробити правильний вибір, вірять у наший успіх, навіть коли шанси на нього мізерні. Батьки — наші найперші та, варто визнати, найкращі наставники.

Проте часто діти нехтують батьківськими порадами, не вважають їхні слова мудрістю, цінністю. Та дарма! Все-таки батьки пройшли довший життєвий шлях, робили помилки та досягали успіху, окрім того, вони завжди бажають своїм дітям лише найкращого. Тому слова мами чи тата завжди варто цінувати та прислухатися до них, адже це — чи не єдині в житті люди, які не використовують тебе задля досягнення власних цілей і амбіцій, більше того, вони завжди намагаються зробити все, щоб дитина змогла досягти своєї цілі, щоб всі її найзаповітніші мрії здійснилися.

А що ж наші наставники просять взамін? Лише любові та турботи. Молодість, що дарує життєві сили, на жаль, не вічна, і навіть наші завжди бадьорі батьки згодом виснажуються та потребують догляду, допомоги. Я вважаю, що доглядати за старенькими батьками — обов’язок кожної людини. Мене завжди дивували ті, хто забувають про батьків, ставши дорослими. Не так вже й важко приїхати до тата та мами на вихідні, допомогти по господарству або ж просто побесідувати, обмінятися думками за чашечкою чаю.

Мама й тато — ті, до кого ще з дитинства ми приходимо за мудрістю, за порадою. І ціна такої дорогоцінної та важливої мудрості на диво низька. Ми маємо ніколи не забувати родину, усіляко допомагати та підтримувати цих людей, бути терпимими до них навіть у найскладніші моменти, ну і, звичайно, любити їх і цінувати.