Твір на тему: «Люблю слова, їх музика іскриста»

«Люблю слова, їх музика іскриста…», — говорила колись Ліна Костенко. Начебто немає нічого дивного в цьому рядку, та ні, саме в ньому й розкривається призначення улюбленої української поетеси. То хто ж вона, наша Ліна Костенко?

Жінка, що полонила серця мільйонів читачів, та, що змусила плакати й посміхатися одночасно, одна з небагатьох, хто не соромилась відкривати свої думки — саме такою завжди для мене була й зараз залишається Ліна Костенко. Її життєвий і творчий шлях захоплює, і бажання знайомитися все з новими шедеврами Ліни ніколи не покидає, бо варто лише краєчком ока пробігтися одним з рядків її поезій — і ти вже розумієш, що знаходишся на останній сторінці якоїсь збірочки. Її поезія вишукана, легка, елегантна й гармонійна, тому важко знайти в цілому світі хоча б приблизний аналог таким шедеврам. Твори, що виходять з-під її пера завжди жіночні, чуттєві, вони абсолютно цілісні. Любов, боротьба за правду, одвічне прагнення свободи та підтримання українських традицій — це все зустрічається у творчості цієї сміливої жінки. Тому справді шкода, що поезія Ліни Василівни не перекладена досить широко, адже нею міг би захоплюватися весь світ. Справді, говорити про Ліну Костенко можна безкінечно, бо всі українці глибоко поважають і віддано люблять кожне слово, сказане її устами. Тому мені все ж хочеться запропонувати вам послухати думку не лише мою, а й людини більш освіченої й дорослої. Поетеса Атена Пташко колись сказала: «Поезія Ліни Костенко в часи безвір’я повертала людям віру в слово, повертала такі поняття, як гідність, національна честь, самоповага. Вона сама своїм життям, своєю поведінкою була й залишається прикладом відданості й безстрашності. Вона — справжній умілець». Тому важко переоцінити той вклад у літературу, який принесла зі своїми віршами Ліна Василівна. Справжня любов до слова ніколи не покидала її. Навіть у 60-ті роки минулого сторіччя, коли твори Костенко були заборонені владою, вона збирала та накопичувала натхнення й продовжувала працювати так само віддано, як і колись. І це не було дарма, бо ж та любов мільйонів, яку вона невдовзі отримала, говорить сама за себе.

Я справді вдячна долі, що мені випала нагода познайомитись з шедевральними творами цієї української поетеси, адже істинних талантів залишилось не так вже й багато, тому знайти справжню перлину надто складно. Та мені вдалося, свою я знайшла саме у віршах Ліни. Для мене, поезія Ліни Костенко завжди залишатиметься таким знайомим і рідним «безсмертним дотиком до душі».

У кінці хотілося б лише наголосити на тому, що слова — це її душа, її життя. У них вся вона, та єдина й неповторна наша Ліна Костенко.