Твір на тему: «Чи потрібні в сучасному житті українські народні пісні?»

+23

Чи можливо уявити нашу Україну без пісні? Мабуть, ні. Ніхто не здивується, коли я скажу, що душа України — це її радісна, щира, інколи тиха й сумна пісня… Усе наше життя, уся наша історія увіковічена в ній. Та чомусь мої сучасники ігнорують красу української народної пісні, більше того, вони просто забувають про її існування, бо ж все частіше віддають перевагу сучасним зарубіжним «синглам». Та, я вважаю, що українська пісня була потрібна завжди й залишається не менш потрібною зараз.

Ще задовго до того, як люди почали читати й писати, вони оволоділи усним мовленням, а відтак, помітивши красу й милозвучність голосу, почали освоювати пісенну майстерність. Тому усе життя народу, а особливо нашого українського супроводжують пісні. Їх співали, коли хтось народжувався або помирав, коли кохали або ненавиділи, коли відпускали або знову зустрічалися. Не існувало такого людського почуття, яке б не змогло лягти на пісенні рядки. Наші пращури знали й завжди пам’ятали про те, що щира пісня лікує, допомагає витримати негаразди та неприємні сюрпризи долі, тому страх і горе ніколи довго не затримувались в українській хаті. Навіть козаки, збираючись на війну, завжди починали свій похід з пісні, бо були впевнені, що вона допомагає сконцентруватись, заспокоїтись, зібратися з думками й поверталися також з радісною, веселою піснею, яка означала ще один тріумф війська.

Не можна говорити про пісні й не сказати про їхню роль у збереженні історії нашого народу. Недарма ж Ліна Костенко сказала у своєму романі «Маруся Чурай», що українська історія написана «плугом, шаблею, мечем, піснями». Так, дійсно, саме піснями. Нашими літописцями були кобзарі та звичайні люди, імена деяких ми й досі пам’ятаємо: полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський, мандрівник Остап Вересай. Скільки б усього ми втратили, якщо б доля не послала нам цих людей. Скільки б усього забули, не почувши їхніх пісень. Зараз саме ці пісні — це наш здобуток, про який ми не маємо жодного права забувати.

Тож, життя українця неможливе без справжньої народної пісні. Давайте завжди пам’ятати про це й намагатися зберегти у своєму серці пісню, яка носитиме в собі дух українського народу, пам'ять про минулі часи.