Твір на тему: «Українські обрядові пісні — енциклопедія народного життя»

+5

Український народ завжди був творчою нацією і здавна славився своїми піснями. Через багато століть ці пісні стали справжнім скарбом нашого народу. Наші пращури завжди з повагою ставилися до природи та Батьківщини, прославляючи їх у піснях. Не обходили увагою українці повсякденне життя, оспівуючи свої життеві перепетії й переживання.

Не дарма ж Олександр Довженко писав: «Українська пісня — це бездонна душа українського народу». З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги над ворогом.

Духовне життя людини знайшло вираження в народних піснях і має форму яскравих епітетів та інших художніх засобів.

З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників.

Існує багато різновидів українських народних пісень, і всі вони неповторні та несуть у собі особливості місцевості свого походження. Окреме місце в народному пісенному спадку займають обрядові пісні.

Саме в обрядових піснях наші пращури прославляли матінку природу, свою щедру родючу землю, релігійні свята. Слід відмітити, що українські народні обрядові пісні своїм корінням сягають далеко в глибину віків, передаючи міцний зв'язок людини з природою. За щедрість природи та рідної землі українці співали певні святкові пісні.

Слова українських народних календарно-обрядових пісень пов'язані зі зміною пір року та супутніх подій. До складу цього виду пісень можна віднести веснянки, купальські та обжинкові пісні. Весняний сезон народних календарно-обрядових пісень розпочинається з веснянок обов'язково з хоровими іграми. На створення неповторних символічних пісень українців надихали радість життя, пробудження природи, наближення весняних польових робіт та вдячність радній землі.

Українці співають веснянки та супроводжують їх хороводами та іграми, які мають закликати весну, пробудження усього живого та хороший урожай. У веснянок існує багато назв та традиційних текстів залежно від місцевості, де їх співають.

Ще одним різновидом календарно-обрядових пісень є купальські пісні. Їх співали в час літнього сонцестояння на Івана Купала біля вогнища. Вважалося, що перед Купальським святом плодюча енергія Сонця й Землі досягає найвищої точки, а далі йде на спад. За повір'ями всі мали знайти собі пару до цього свята. Традиційно молодь збиралася біля річки, співала пісень, водила хороводи та стрибала через багаття, що символізувало обряд очищення.

Молоді дівчата в цю ніч ворожили на свого суженого. Хлопців за традицією не допускали до води, вони чекали поки дівчата сплетуть вінки й опустять їх у воду, а далі наввипередки парубки намагалися дістати вінок вподобаної дівчини. Якщо хлопцю вдавалося дістати вінок коханої, то це означало гарний знак у їхній подальшій спільній долі.

Оскільки українці — нація хліборобів, то літній цикл українських народних календарно-обрядових пісень завершують обжинкові чи жниварські пісні. Свято завершення урожаю було надзвичайно важливим у житті кожного українця, до цієї події ретельно готувалися, в піснях прославляли природу й дякували за плідний урожай.

Отже, українські обрядові пісні — енциклопедія народного життя, оскільки вони мають велике значення в наш час і залишаться незабутими ще багато віків.